Життя дітей з особливими потребами в Донецьку. БЛОГ Євгенія Шибалова, активіста групи «Відповідальні громадяни»
Пропонуємо вашій увазі facebook-пост активіста, журналіста й волонтера групи «Відповідальні громадяни» Євгена Шибалова. У пості автор розповідає про візит волонтерів до Будьонівського району Донецька до дітей із синдромом Дауна та іншими «особливими» діагнозами.
Нагадаємо, що ініціативна група «Відповідальні громадяни» допомагає мирному населенню Донбасу, і, зокрема, співпрацює і з Гуманітарним штабом Ріната Ахметова — доставляє людям їжу, ліки та іншу допомогу від штабу. Проблеми дітей з особливими потребами в Донецькій і Луганській областях — давно в полі зору Гуманітарного штабу. Так, нещодавно волонтери штабу привезли необхідні медикаменти та продуктові набори до Краснодонського обласного дитячого будинку-інтернату для дітей інвалідів.
Подаємо текст блогу Євгена Шибалова
Діти-аутисти, діти із синдромом Дауна, діти з іншими діагнозами…
Їх у Донецьку все ще дуже багато.
Їхні батьки звикли триматися разом. Допомогли одному — отримали шквал дзвінків від інших.
Довелося впрягатися й допомагати всім, кому можемо. Кілька днів возили їм ліки.
Ліки, які вони не можуть дозволити собі купити. Одна мама зізналася нам, що позичила в сусідів 150 гривень, щоб купити хоча б один, найнеобхідніший препарат. І сама не знає, коли зможе повернути цей борг.
Бідність на межі злиднів, горе на грані відчаю — ось що побачили ми за ці дні. Вимучені неприродні посмішки дорослих, бо вони забули, що це таке — посміхатися. Збентеження, бо їм соромно просити.
І розгубленість, тому що вони вже не вірять, що так буває, коли люди просто так допомагають одне одному.
Після цих поїздок залишилося тільки одне запитання: «Господи, а їх за що? Їхнє життя й без війни було пеклом…».
P.S. Відео знято в Будьонівському районі. Дівчинку відганяють від вікна, бо десь поруч у цей час гуркоче обстріл. Але батьки зі своїми дітьми однаково збираються в місцевому ДК, де з їхніми дітьми займається Галина — педагог і теж мама дитини-інваліда. Вони сходяться сюди просто тому, що разом їм трохи легше, ніж порізно.
P.P.S. А ще ми бачили під час цих поїздок околицями, як бродячі собаки розірвали кішку й бігали зі шматками в пащах, ділили здобич. Теж видовище не для слабких духом.
