«Зараз формується “жива пам’ять”»: публічне інтерв’ю з Розою Тапановою у межах проєкту Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

23 липня у Музеї історії міста Києва відбулося публічне інтерв’ю з Розою Тапановою — генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр». Зустріч організована у межах циклу інтерв'ю, які проводить Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Тема бесіди — «Для чого потрібен Архів війни і як його створити?». Модерувала розмову Наталія Ємченко, директорка з комунікацій SCM, членкиня наглядової ради Фонду Ріната Ахметова.

Під час інтерв’ю йшлося про роль держави у створенні архіву війни. Роза Тапанова поділилася досвідом роботи Національного заповідника «Бабин Яр» — установи, яка першою в Україні поєднала збереження пам’яті про трагедії минулого з документуванням подій сьогодення.

«Наше головне завдання — бути науково-дослідним центром, який збирає інформацію, опрацьовує її, зберігає правдивість і формує, як ми це для себе визначили, живу пам’ять. Тепер, коли у цій сфері є конкуренція, ми покращуємо один одного, бачимо нове, хтось більше акцентує увагу на інших аспектах. Найголовніші принципи — достовірність, етичність, доступність, єдина методологія, структуризація», — наголосила Роза Тапанова.

Говорячи про сучасні виклики, спікерка зауважила, що база даних, яка зараз формується, здебільшого містить свідчення про воєнні злочини — саме для подальшого правосуддя. Проте цей матеріал має стати основою і для збереження пам’яті, і для формування музейних колекцій.

«Найважливіше — створити інфраструктуру та професійну раду, яка забезпечить зберігання матеріалів у кількох копіях і їх наукову верифікацію. Далі, коли ми визначимо загальні принципи — як верифікувати інформацію, як зберігати її в кількох копіях, як захищати дані з урахуванням етичних норм і персональних даних — ми зможемо краще з нею працювати, щоб вона стала музейними колекціями з наративами», — зазначила вона.

Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова також докладає великих зусиль до збереження національної пам’яті. Натепер Музеєм зібрано вже понад 130 тисяч історій про війну. Це найбільша у світі колекція історій мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.

«Ми говоримо про те, що це вже найбільш задокументована війна, тому що вона відбувається фактично в прямому ефірі. Ми розуміємо, що найбільш прикладна тема, навколо якої збираються свідчення, — це правосуддя. У розмові ми зауважили: зараз саме час визначити принципи. Для мене питання принципів завжди першочергове.
Тому що без обговорення і певного спільного прийняття базових принципів побудувати щось нове неможливо», — підкреслила Наталія Ємченко.

Подія засвідчила потребу суспільного діалогу навколо теми збереження пам’яті та документування сучасної війни. Висновки, озвучені під час інтерв’ю, є частиною подальшої роботи Музею «Голоси Мирних» над створенням цілісної екосистеми воєнної пам’яті.

Публічні інтерв’ю відбуваються в рамках циклу подій, спрямованих на збереження пам’яті про війну. Наразі у просторі Музею «Голоси Мирних», розташованому у Музеї історії міста Києва, триває документаційний проєкт «Щоденники мирних: голоси тих, хто вижив, і тих, хто ні».

Слідкуйте за анонсами заходів у соцмережах Фонду Ріната Ахметова та на сайті Музею https://civilvoicesmuseum.org/