ЗАПИТАННЯ ПСИХОЛОГУ: Син замкнутий і залежить від комп’ютера. Що робити?
Психологи Гуманітарного штабу Ріната Ахметова продовжують відповідати на онлайн-запитання мешканців Донбасу й переселенців, яким необхідна консультація. Найактуальніші з них публікуємо на нашому сайті.
Запитання:
Вітаю! Звуть мене Олена. Ми переселенці з Горлівки. Після переїзду в Одесу син став замкнутим. Почав гірше вчитися, довго дуже сидить за комп’ютером, нікуди не хоче ходити. Якщо забороняємо комп’ютер – сильно сердиться, стає агресивним. У результаті, цьогоріч, в 11 класі, на медогляді у військкоматі отримав діагноз «сколіоз 3-го ступеня». Тепер вмовляємо зайнятися спортом. Іноді хочеться просто викинути комп’ютер, але боюся зовсім втратити контакт із сином.
Відповідь Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова:
Олено, здрастуйте! Ситуація, яку ви описуєте достатня поширена. На жаль, ви не пишете, коли виїхали з Горлівки. Чи застав ваш син активні бойові дії? Якщо в момент бойових дій дитина перебувала на території Горлівки, він міг отримати травму війни.
Та й сам переїзд досить травматичний, особливо в підлітковому віці, коли в дитини на перший план виходить соціальне середовище. Вдома в нього були сформовані соціальні зв’язки, був певний статус у колі однолітків. Після переїзду підліток, якому через фізіологічні зміни (активний ріст і гормональні зміни) і так не просто, змушений вбудовуватися в абсолютно нове для нього середовище.
Наступним чинником, який впливає на стан дитини, є розірваність сімей. Досить часто бабусі, дідусі або інші родичі залишаються на території, де тривають бойові дії, і дитина перебуває в постійній тривозі за їхнє життя, життя друзів.
Комп’ютер для вашого сина є не тільки засобом гри, але і своєрідним комунікатором. Не секрет, що спілкування підлітків зараз і в нормальних умовах дедалі більше йде у віртуальний світ, а в ситуації, коли дитина була змушена раптово змінювати місце проживання, школу, знайомих, приятелів, комп’ютер залишається єдиною ланкою, що з’єднує з її минулим життям.
Іноді в ситуації, що склалася, в дитини рівень агресії досить високий, і йдучи у віртуальний світ, вона шукає «канали скидання» агресії.
Найменше ваш син зараз потребує осуду й покарання. Ви правильно зауважили, що контакт із дитиною дуже важливий. Постарайтеся закопати «сокиру війни». Не кричати, не лаяти сина. Намагайтеся приділяти йому достатньо часу, водночас цікавтеся, як він живе, як його справи в школі, чи з’явилися нові друзі.
Проводьте час із дитиною. Чудовою мотивацією для занять спортом можуть стати спільні походи в спортзал із татом. Поговоріть про те, чим би вашій сім’ї хотілося зайнятися на найближчі вихідні. Будь-яка спільна діяльність зближує й допомагає налагоджувати комунікацію, за умови, якщо те, що ви робите, цікаве всім учасникам. Пам’ятайте, що, забираючи комп’ютер, вам потрібно запропонувати синові щось натомість.
Дитина може бути закритою, тому що перебуває наодинці зі складними переживаннями. Постарайтеся поговорити із сином про те, що його турбує. Поділіться власними почуттями. Напевно, вам в останні два роки теж було нелегко.
Проконсультируйте сина в психолога. Фахівець допоможе встановити причину стану вашої дитини й надасть допомогу. Важливо! Якщо в дитини травма війни – психологічна допомога їй необхідна. Чим раніше ви звернетеся до фахівця, тим швидше стан дитини стабілізується, і тим нижчим буде ризик виникнення негативних наслідків у майбутньому.
