ЗАПИТАННЯ ПСИХОЛОГУ: повторна травматизація дитини

Психологи Гуманітарного штабу Ріната Ахметова продовжують відповідати на онлайн-запитання мешканців Донбасу й переселенців, яким необхідна консультація. Найактуальніші з них публікуємо на нашому сайті.

Запитання: Доброго дня. Мене звати Світлана. У 2014 році ми переїхали з Донецька до Києва. У мене двоє дітей – дочка Анжела, їй 9 років, і син Степан, йому 7 років. Коли ще тільки бойові дії почалися, діти дуже лякалися пострілів і вибухів. Ми з чоловіком намагалися зберігати спокій і заспокоювали дітей. Після переїзду Степан практично відразу заспокоївся, перестав здригатися, добре спав. В Анжели ще якийсь час були серйозні проблеми зі сном. Вона часто плакала, але потім усе нормалізувалося. У нас із чоловіком у Донецьку залишилися батьки і цьогоріч ми вирішили їх відвідати всі разом. Проблеми почалися ще дорогою в Донецьк. Дочка, побачивши військових на блокпосту, почала плакати. За ті п’ять днів, які ми були в Донецьку, вона вночі майже не спала. А вдень ходила за мною «хвостом». Намагалася поговорити з нею. Відповідь одна: «Мені страшно». Після повернення додому Анжела почала спати трохи краще, але загалом її стан мене турбує. Вона стала нервовою, плаксивою. Як я можу допомогти дитині?

Відповідь Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова:

З вашого листа, очевидно, що ще у 2014 році дитина дістала травму війну. Ви нічого не пишете про те, чи отримувала ваша дочка допомогу психолога. Часом, травма війни поводиться досить підступно. Ознаки, симптоми тимчасово зникають, щоб потім повернутися зі ще більшою інтенсивністю. Під час вашої поїздки до Донецька, у дитини, ймовірно, сталася ретравматізація (так у психології називають вторинну травму, вторинний травматичний процес). Саме вторинна травма може виявитися навіть більш болючою, бо до переживань додається й так звана втрата психологічної безпеки. Ви пишете, що щойно дівчинка побачила людей у військовій формі, почала плакати.

Як допомогти дитині? Якнайшвидше, проконсультуйте дівчинку в психолога. Фахівець допоможе дитині впоратися із симптоматикою. Якщо знехтувати зверненням до психолога зараз, в Анжели може розвинутися ПТСР.

Вдома забезпечте дитині спокійну, теплу атмосферу. Поговоріть про те, що її турбує. Запропонуйте намалювати свій страх і позбутися його. Аркушик можна розірвати, спалити, зафарбувати фарбою або олівцями або ж трансформувати зі страшного в смішний.

Обов’язково говоріть з Анжелою про те, що вона в безпеці, і ви й далі будете піклуватися про те, щоб із нею нічого погано не сталося. Обов’язково докладно відповідайте на всі запитання, що виникатимуть у дитини. Наприклад, досить поширений страх, що війна може поширитися на всю територію й що тоді з нами буде або ж що війна почнеться раптово й сім’я не встигне сховатися. У дитини в цьому віці магічне мислення, дитина у своїх фантазіях може потонути. Тому, дуже важливо, щоб дорослий докладно, доступною дитині мовою пояснював, що відбувається.

З дівчинкою можна не тільки малювати, а й ліпити, грати з кольоровим піском. Будь-яка творча діяльність допомагає дитині висловити почуття й дещо стабілізувати стан. Обмежте зараз перегляди телевізійних передач, фільмів лякального характеру, а також новин.

Не чекайте, поки тривожні симптоми пройдуть самі – собою! Звертайтеся по допомогу до фахівців!

***

Поставити онлайн-запитання психологу можна тут.