«За лаконічним «ДОПОМОЖЕМО» для багатьох із нас надія й порятунок», — переселенка з Луганської області
Оксана знайшла в собі сили все покинути й виїхати майже півроку тому. Мама з двома доньками, наймолодшій із яких немає ще і двох років, починає нове життя. Статус переселенки і скромні виплати, за словами жінки, не дають зневіритися. За підтримки небайдужих людей та гуманітарної допомоги благодійників їй вдається справлятися з валом проблем.
Оксана зі щирою радістю відповідає на дзвінок: «Про нас пам’ятають і підтримують — це чудово!». Життєлюбна й цілеспрямована мама двох донечок Ріти і Віоли зізнається: із часом перестала рахувати дні розлуки з домом. Зараз головне завдання — забезпечити максимальний комфорт дітям.
«Ми виїхали з Лутугинського району на північ області наприкінці осені. Спочатку жили в родичів, потім адміністрація селища допомогла з тимчасовим житлом. Вимили, відремонтували, обжили. За всіма клопотами й важка зима минула швидше. Важко, звичайно, далеко від дому, від рідних і друзів…», — розповідає Оксана.
На новому місці вона береться за будь-яку роботу. Із початком посівної пішла працювати в полі. Зізнається, вдома, де була своя квартира й невеликий бізнес, про таке й подумати не могла. Але зараз час переоцінити все. Не тільки з фінансового погляду, але і з морального.
«Соціальних виплат переселенця не вистачає навіть на необхідне. А мені потрібно забезпечувати своїх дівчаток. Істотна допомога для мене — дитячі набори від Штабу Ріната Ахметова. Його ім’я зараз на вустах у багатьох переселенців. Коли я вперше отримувала на дітей гуманітарну допомогу від Штабу, була здивована такою кількістю людей, яким допомагають. І їхньою вдячністю. У чергах за гуманітаркою одна з головних тем обговорення — коли їде черговий рейс із продуктами від Ахметова. І дуже приємні старання людей, які працюють у Штабі, для нас. Всім переселенцям знайомі ці великі пакети з написом «ДОПОМОЖЕМО». За цим лаконічним «ДОПОМОЖЕМО» для багатьох із нас надія й порятунок», — щиро ділиться Оксана. І додає:
«Завдяки чуйності людей, небайдужих до чужого горя, я не вважаю себе викинутою за борт життя. Щоправда, після того як підскочили ціни на продукти харчування, жити стало важче. Але, як кажуть, світ не без добрих людей. Мною перевірено!».
