«З людиною, яка приходить з фронту, треба вчитися взаємодіяти по-новому»: психолог проєкту «Серце Азовсталі» поділився порадами для родичів захисників з Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
Проєкт «Серце Азовсталі» є частиною великої мілітарної ініціативи «Сталевий фронт Ріната Ахметова» та спрямований на допомогу військовослужбовцям, які перебували в оточеному Маріуполі з лютого по травень 2022 року, родинам полонених, безвісти зниклих та загиблих оборонців Маріуполя. Керівник психологічного напрямку «Серця Азовсталі» — кризовий психолог, кандидат психологічних наук, директор ГО «Інститут психології здоров’я» Володимир Волошин — розповів Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова про те, як близькі й оточуючи захисників можуть полегшити повернення воїнів та ветеранів до цивільного життя.
Це конкретні поради, які стануть у нагоді кожному, адже захисники й захисниці України — це наші рідні, друзі, колеги, сусіди, знайомі. Кожен українець вдячний їм та прагне допомогти. Ось головні поради, які дає психолог.
«Людина, яка знаходилася в зоні бойових дій, змінилася. Вона отримала новий колосальний досвід. Вона живе в зовсім іншому режимі і ритмі. Це не та людина, яка пішла на фронт. І певний період часу вам потрібно бути взнавати цю людину — як вона функціонує, і з нею вчитися по-новому взаємодіяти», — підкреслює Володимир.
Психолог пояснює, що військовослужбовці, які були в зоні бойових дій, тепер живуть за власними правилами: це допомагало їм вижити, тому близьким захисника або захисниці дуже важливо про ці правила дізнатися, навчитися їх поважати й дотримуватися.
«Важливо розуміти й те, що військовослужбовці звикли до чітких команд, вказівок. У них нема в розмові прикметників, зворотів. І коли ви просите їх щось зробити — і нечітко це говорите — це викликає складність в розумінні, роздратування, іноді навіть агресію. Дуже важливо робити це чітко», — рекомендує фахівець.
Психолог «Серця Азовсталі» розповідає про те, як змінюється ставлення захисників до контакту з тілом. Доторк може розцінюватися, як загроза життю. У людини, яка була в зоні бойових дій, реакція захистити себе спрацьовує автоматично. Тому потрібно говорити про свій намір, а ще краще, питати. Наприклад: «Чи можна, я тебе зараз обійму?» А підходити до людини завжди треба спереду чи з боку під кутом, — зі спини це робити не варто.
Про інші важливі акценти взаємодії з воїнами, а також про те, чим досвід української психологічної підтримки для військових відрізняється від закордонної, Володимир Волошин розповідає за посиланням https://bit.ly/3tSUOWe
Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі Музею «Голоси Мирних» https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.
