«З білим прапором, крізь дим та смерть, я йшла додому»: історія мешканки Київщини у спецпроєкті «1000 днів. Тисячі історій» Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

У листопаді Україна перетинає тисячу днів від початку повномасштабного вторгнення. До цієї дати Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова створив спецпроєкт «1000 днів. Тисячі історій». В ньому — 20 знакових віх повномасштабної війни. Знайомимо вас із героями цього проєкту.

Альона Варлан — про свою палаючу весну. ЇЇ історія — одна з тисяч. Більше історій тут: https://bit.ly/4hEmYsp

Війна застала Альону на роботі. Жінка працювала у пташнику у Макарові Київської області, за 22 кілометри від дому, що знаходиться в селі Озерщина. Там чекали на неї діти та трирічна онука.

Вертатися можна було тільки пішки. Але скрізь точаться бої, йти вкрай небезпечно. Військові дали їй білий прапор і наказали не випускати його з рук.

«Так, з білим прапором, я йшла крізь дим та смерть. Усюди наслідки боїв — розстріляні автівки, згорілий танк, все палає. Було дуже страшно, але я йшла додому», ― розповідає жінка.

Альона та декілька її односельців дісталися Королівки. Далі українські військові не пускали: занадто ризиковано. Жінка була засмучена, не знала, чи жива її родина. Аж раптом сталося маленьке диво: несподівано отримала звістку про рідних.

«Молодий хлопчина, танкіст, потрапив до Озерщини після бою. Постукав до нас у двері. Мій чоловік прихистив його, нагодував, переправив до Королівки. Він і розповів, що усі мої живі та здорові», — каже Альона.

Потім за допомогою волонтерів жінка дісталася додому.

«Ми обіймалися та плакали, бо мої думали, що мене немає у живих. Хотілося б знати, що з цим хлопцем, тільки ім’я його відомо — Василь. Нехай з ним все буде гаразд», — додає жінка.

Історія Альони — за посиланням: https://bit.ly/3CwZOnV

У колекції Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова вже понад 120 тисяч історій про війну. Розкажіть свою на порталі Музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.