Його очима світ побачив Маріуполь у війні: фотокореспондент Євген Малолєтка довірив свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Фотограф та військовий кореспондент Євген Малолєтка, виконуючи завдання для агентства Associated Press, провів 20 днів у блокадному Маріуполі. Його кадри облетіли світ: загиблі діти, наслідки авіаудару по пологовому будинку, героїзм лікарів, страждання людей... Євген розповів свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. 

Євген народився в Бердянську, але з 2004 року мешкає в Києві. До Маріуполя він разом із журналістом та відеографом Associated Press Мстиславом Черновим потрапив 24 лютого 2022 року — за годину до початку повномасштабної війни. 

«Ми з другом дивилися на карту і обирали, де висвітлюватимемо війну, якщо вона справді буде. Припускали, що Маріуполь стане однією з точок, яку росіяни захочуть захопити, бо це стратегічне місто, воно досить велике, і це дорога до Криму», — розповідає Євген.

Він згадує, що Маріуполь був сповнений людей. Місто жило під постійними обстрілами та було заблоковано ззовні. Військовий фотокор ніколи не зустрічав такого масованого застосування артилерії, як у Маріуполі. Кореспонденти чергували та допомагали у лікарні, куди привозили поранених. Операційна працювала нон-стоп, але врятувати вдавалося не всіх.

«У лікарні не було куди складати тіла. Ми бачили трьох мертвих дітей, двомісячну дитину... Це жахливі картини. А ще люди лежали під під’їздами, убиті в квартирах, багато хто вчиняв суїцид — викидалися з вікон, вішалися», — ділиться Євген.

У той день, коли розбомбили пологовий будинок, фотокори почули звук літака, а за ним вибухи. Відчуття було таке, нібито тиск повітря змінився і звукова хвиля почала зносити людей. Це був авіаудар. Вони були неподалік, тож документували події.

«Знімки — це Мар’яна, яка народила наступного дня, та Ірина, яка, на жаль, не вижила, і дитина її теж. Хірурги робили все можливе, але врятувати їх не вдалося», — описує Євген кадри, які бачили всі: одну вагітну із посіченим обличчям та важкопоранену другу, на ношах, на яскравому покривалі.

Фотокори шукали зв’язок, щоб надсилати фотографії та відео. У місті не було електрики, води, газу. Окупанти поставили свою радіовежу і почали закликати солдатів здаватися, жителям розповідали про гуманітарний коридор. Але їхати більшість людей боялася. Кореспондентів вивезла місцева родина.

«Якби ми потрапили до рук російських спецслужб, то нічим хорошим для нас це не обернулося б, бо імена наші були відомі. Ми були єдиною командою міжнародних журналістів у місті на той момент. Єдиними очима, через які можна було бачити, як страждають мирні люди», — згадує Євген. Дивіться та слухайте його історію за посиланням bit.ly/3CiXw9p

Свою історію Євген Малолєтка довірив Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 35 000 історій.

Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:
— напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;
— скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;
— відвідайте портал Музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть «Розповісти історію» праворуч зверху;
— зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001