«Якщо ще є люди, яким не однаково, — у решти є надія», — донеччанин Костянтин, котрий отримав від Штабу допомогу на лікування
Гуманітарний штаб Ріната Ахметова закупив для чоловіка препарати, що запобігають відторгненню нирки. Це розв’язало проблему з дефіцитом ліків на декілька місяців.
Історію своєї хвороби Костянтин встигає розповісти за вісім із гаком хвилин телефонної розмови. А далі вибачається й попереджає: «Я в дорозі, ми до блокпосту під’їхали. Не можу далі розмовляти — не можна».
Життя Костянтина і всіх донеччан поділене на «до» й «після» реальними й умовними блокпостами. Люди вчаться жити заново, у нових реаліях. А більшість із них, швидше, виживати. І герой нашої історії не виняток.
Костянтин знає, що таке труднощі з юних років. У вісімнадцять йому поставили діагноз «цукровий діабет». Відтоді він на інсуліні. А 9 років тому медики діагностували хронічну ниркову недостатність. Після проходження повного обстеження Костянтину призначили гемодіаліз. У 2007 році в Донецькій обласній клінічній лікарні ім. Калініна була проведена операція з пересадки нирки. Відтоді чоловік змушений приймати препарати, які запобігають відторгненню нирки. Довічно.
«Тепер консультації в лікарні — раз на місяць. Як до себе додому ходжу. Ці препарати — моя гарантія на життя, поки приймаю — живий. Але де їх зараз брати, таким як я? Війна ж не питає, у кого які проблеми», — каже Костянтин.
За станом здоров’я чоловік не працює вже кілька років. Разом із літньою мамою виживали на дві пенсії: її — за віком, і його — з інвалідності. Частину необхідних для лікування препаратів Костянтин отримував за державною програмою. Зараз ця програма тимчасово зупинена, а купити — можливості немає.
«Я тому й зателефонував до вашого Штабу. Від безвиході. Пенсії немає, у багатьох організаціях, куди раніше звертався — відмахуються. Про яку допомогу може йтися, коли ніхто не знає, що буде завтра», — розповідає Костянтин.
Про Гуманітарний штаб Ріната Ахметова чоловік дізнався від знайомих. Телефон гарячої лінії знайшов у інтернеті. Каже, особливо не сподівався на позитивну відповідь — звик до відмов. «Спасибі Гуманітарному штабу і його співробітникам за допомогу», — дякує Костянтин. — Вислухали, порадили, які документи потрібні, і через тиждень кур’єр привіз посилку з ліками. Коли ще є люди, яким не однаково, — у решти є надія».
