Як впоратися з внутрішнім страхом дитини-сироти. Пояснення психолога

Фахівці програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» продовжують розповідати про психологію дитини, травмованої втратою батьків. Чи можна подолати внутрішній страх (наслідки емоційної депривації) дитини-сироти та вилікувати її від цього – пояснює психолог і фахівець із питань усиновлення Людмила Петрановська. - Дитина, яка залишилася без матері, перебуває в крайньому ступені стресу, їй не просто самотньо або сумно. Вирішується питання її життя або смерті. Багатьом відомі нав’язливі дії, що так лякають у дітях, які виросли в сиротинці. Навіть достатньо дорослі діти шести-восьми років смокчуть палець, часом не один, а мало не всю кисть запихають до рота, годинами розгойдуються з боку в бік, можуть навіть битися головою об спинку ліжка. Усі ці ритмічні дії – заміна материнського колисання, той спосіб, який винаходять діти, щоб впоратися з нестерпною тривогою та заспокоїтися. Неприємно бачити, як восьмирічна дитина смокче палець. Але чому сформувалася ця звичка, навіщо їй це було потрібно? Діти, які не навчилися так себе заспокоювати, просто не дожили до восьми років. Наслідки емоційної депривації (тобто страху, нервозності) все ж можна подолати. Діти дуже хочуть жити й рости, тому вони використовують будь-який шанс, подарований долею. Після влаштування в сім’ю навіть немовлята якимось чином відчувають, що життя налагоджується, і роблять неймовірний стрибок у рості та розвитку. Але пережитий стрес ще довго дається взнаки, і чим довше дитина прожила без сім’ї, тим тривалішим буде процес відновлення. Пригадую розповідь знайомої усиновительки. Чотиримісячна дочка після того, як її забрали з будинку дитини, спала, майже не прокидаючись, тиждень. Батьки перелякалися, викликали лікаря. А дівчинка просто хотіла «заспати» пережитий кошмар. Якимось дивом зрозумівши, що тепер перебуває в безпеці, вона зробила найкраще, щоб скоріше відновитися. Її батьки встигли вчасно. Наступного року дівчинка йде до школи, але вона нічим не відрізняється від оповитих любов’ю, гарно вбраних, трошки розпещених, добре розвинених сімейних діток. Бо вона і є сімейна.