Як бути жителям непідконтрольної території з невиплаченими кредитами?
Багато хто з жителів тимчасово неконтрольованої території опинився у ситуації, коли до початку військових дій взяли кредит в банку, але в силу обставин, що склалися, не мають можливості його виплачувати – накопичується заборгованість. У зв'язку з цим банки або колекторські компанії телефонують позичальникам, вимагаючи погашення заборгованості, що накопичилася. Що потрібно знати людині у подібній ситуації?
Чи потрібно платити за кредит?
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлюється мораторій на нарахування з 14 квітня 2014 року пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними договорами громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися в період з 14 квітня 2014 з населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.
У такий спосіб, позичальники з населених пунктів у зоні військового конфлікту звільнені від відповідальності у формі пені та штрафів за порушення строків виконання своїх зобов'язань за кредитним договором. Банк не має права нараховувати пеню або штрафи за несплату або несвоєчасну сплату кредиту під час ведення бойових дій.
Однак це не означає права позичальника зовсім не повертати кредит. За позичальником зберігається встановлене кредитним договором зобов'язання з повернення тіла кредиту та виплату відсотків кредиту.
Місце виконання зобов'язання зі сплати кредиту
Відповідно до Цивільного Кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлене у договорі, виконання провадиться за місцем перебування кредитора (в цьому випадку відділень банку) на момент виникнення зобов'язання. Якщо ж на момент виконання зобов'язання кредитор змінив своє місце перебування і повідомив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем перебування кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних зі зміною місця виконання.
У такий спосіб, проведення позичальником сплати кредитних договорів, укладеними на території, яка сьогодні є тимчасово неконтрольованою, є неможливим, оскільки банки припинили свою діяльність на неконтрольованій території. У тому разі, якщо представники банку зв'язалися з позичальником, повідомили йому своє нове місце перебування та пропонують оплатити кредит на контрольованій території, позичальник має право вимагати від банку компенсації всіх витрат, пов'язаних з проїздом до місця перебування відділення банку.
Можливі дії банку для повернення кредиту
Для забезпечення повернення кредиту банк має право вдатися до таких заходів:
- реструктуризація кредиту;
- зміна валюти кредиту (для кредитів в іноземній валюті);
- продаж кредиту іншому банку;
- продаж права вимоги з кредиту третім особам;
- звернення до колекторських компаній за послугами щодо забезпечення повернення кредиту;
- звернення стягнення на майно боржника.
Звернення стягнення на майно боржника
Банк має право звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості за кредитним договором. У разі, якщо кредит був забезпечений заставою (у разі кредитування для купівлі нерухомості або автомобіля останні передаються у заставу банку), то банк має право звернути стягнення на предмет застави без звернення до суду через вчинення виконавчого напису нотаріуса.
На підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відкривається виконавче провадження, під час якого може бути виконане накладення арешту на все майно та грошові кошти боржника та заборону на відчуження такого майна.
Для визначення переліку майна та джерел доходу боржника державний виконавець робить запити до відповідних державних органів України для отримання інформації про наявність та розмір доходів боржника на контрольованій території України, місце роботи, наявність банківських рахунків, зокрема депозитів, про наявність права власності на об'єкти нерухомості, земельні ділянки та транспортні засоби, про факт перебування у шлюбі для подальшого звернення стягнення на спільне майно подружжя, зареєстроване на ім'я другого з подружжя.
У разі наявності грошових коштів на банківських рахунках, на них може бути накладено арешт і проведене примусове списання боргу. У разі наявності джерела доходу на контрольованій території – звернене стягнення на цей дохід.
Накладення арешту на нерухоме майно, що є на підконтрольній території, може спричинити його примусову реалізацію. Накладення арешту на нерухоме майно, що є на непідконтрольній території, спричинить неможливість проведення будь-яких правочинів щодо цього майна відповідно до українського законодавства нотаріусами України, проте примусово реалізувати його банк не зможе через мораторій.
Накладення арешту на транспортний засіб може спричинити вилучення цього транспортного засобу в разі його виїзду на контрольовану територію, якщо державний виконавець передав транспортний засіб у розшук.
Необхідно зазначити, що стягнути борг через суд банк може тільки за умови наявності оригіналу кредитного договору – головний доказ у справі. На практиці склалася ситуація, коли оригінали договорів, що належать банкам, залишилися на неконтрольованій території та були загублені. У таких ситуаціях, як визначив Вищий господарський суд України, банк не може стягнути борг через суд.
Можливі дії позичальника
Для позитивного врегулювання питання заборгованості за кредитним договором боржника, який проживає на неконтрольованій території, можна порекомендувати вдатися до таких варіантів дій:
- Виконати зобов'язання за кредитним договором, погасивши всю заборгованість у відділенні банку на підконтрольній території України. Водночас необхідно ретельно розібратися з сумою заборгованості, яку озвучує банк і зрозуміти, з чого вона складається, щоб виключити можливі суми пені та штрафів, нарахованих всупереч закону. Треба зазначити, що необхідно з обережністю ставитися до пропозицій банків погасити заборгованість через посередників на непідконтрольній території. Така діяльність для банку є незаконною і, швидше за все, йдеться про шахрайство.
- Дійти згоди з банком про прощення боргу. Найчастіше банки йдуть на підписання угоди про прощення боргу за умови, що боржник погасить якусь частину боргу. Для банку може бути вигідніше отримати частину боргу та пробачити решту суми, ніж намагатися стягнути всю суму боргу в судовому порядку.
- Дійти згоди з банком про реструктуризацію боргу – нові умови виплати заборгованості через укладення додаткової угоди до кредитного договору про продовження терміну дії договору, встановлення нового графіка платежів, зниження процентної ставки, встановлення кредитних канікул тощо. Реструктуризація дасть позичальнику змогу погашати кредит на нових, вигідніших умовах. Умови реструктуризації кредиту визначаються банком для кожного позичальника індивідуально з урахуванням конкретних обставин позичальника.
Звичайно, позичальник може не вдаватися до жодних дій для припинення своїх зобов'язань за кредитним договором, залишивши за собою борг перед банком до закінчення бойових дій. Однак тоді необхідно зважити можливі наслідки в разі звернення банку до суду для примусового стягнення заборгованості, описані вище.
Обов'язки банку щодо позичальника
Відповідно до затверджених Національним банком України Рекомендацій з роботи банків із позичальниками-фізичними особами, які мають заборгованість за кредитами та потрапили в скрутне фінансове становище, банкам, під час роботи з позичальником, який потрапив у скрутне фінансове становище, рекомендується вживати заходів, спрямованих на створення прийнятних умов для погашення заборгованості позичальником, а саме:
- підтримувати зв'язок з позичальником у зручний для нього час і спосіб (зустрічі, листування, телефон, факс тощо);
- надати позичальнику повну та доступну інформацію про загальний розмір його заборгованості, проінформувати позичальника про заходи, які можуть бути вжиті банком у разі невиконання позичальником умов кредитного договору;
- обговорити з позичальником усі обставини його скрутного фінансового становища та надати безплатні консультації щодо можливих способів забезпечення погашення заборгованості;
- в разі досягнення домовленостей між банком і позичальником стосовно реструктуризації та/або зміни валюти заборгованості, розробити разом з позичальником прийнятну як для позичальника, так і для банку програму погашення заборгованості.