«Я йшла через своє місто, як через кладовище»: Людмила з Волновахи довірила свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Людмила Щербакова — з Волновахи. Початок повномасштабної війни застав її на робочому місці — у лікарні. Під час одного з цілеспрямованих ворожих обстрілів будівлі від поранень склом її врятувало диво. Свою історію вона довірила Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Волноваху російські війська обстрілювали нещадно. Чимало снарядів прилітало й до Центральної районної лікарні. Людмила Щербакова працювала тут у лор-відділенні.

«У місті було дуже гучно із першого ж дня вторгнення. Я якраз спускалася до підвалу, коли пролунав вибух. Хвиля від нього мене відкинула десь метрів на чотири. Я впала на тверду підлогу», — пригадує Людмила.

Якби в цей момент не відкрилося вікно, все скло впало би на неї й поранення були набагато важчими. Тієї ж миті Людмила знайшла сили дійти до підвалу. Пізніше вона дізнається, що певний час ходила зі зламаними ключицею та ребрами.

Рентген-кабінет у лікарні згорів одним із перших. А реанімаційне відділення дуже швидко перетворилося на морг…

«Усім було дуже страшно. Люди плакали, кричали, молилися. Вагітним ще було не час народжувати, але від страху в них починалися пологи», — розповідає Людмила.

Незважаючи на перелами, жінка сходила додому. Про те, якою Людмила побачила свою Волноваху, а яким — свій дім, вона розповідає за посиланням https://bit.ly/46Aa2xy

Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі Музею «Голоси Мирних» https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.