«Я прорвався до палаючого Маріуполя, щоб врятувати свою бабусю»: Василь із Києва довірив історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Василь Челпан зміг потрапити в Маріуполь у середині березня 2022 року. Їхав туди насамперед за своєю бабусею, але мимохідь допоміг зберегти життя іншим людям. Історію про понівечене ворогом місто він довірив Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Початок повномасштабної війни Василь із дружиною та кількамісячною дитиною зустрів у Києві. У Маріуполі в нього чимало близьких, зокрема й найрідніша людина — бабуся. Зв'язок перервався 2 березня, і чоловік одразу став думати, як йому туди потрапити.

«Це був мій борг, обов’язок. Бабуся мене ростила з 3 років. Вона віддала мені все життя і я не міг інакше», — зізнається Василь.

Спосіб знайшовся: знайома шукала людину, яка би привезла гуманітарну допомогу зі Львова до Маріуполя. Василь погодився. Пригадує, що ледь стримувався на ворожих блокпостах, щоби не сказати зайвого.

У Маріуполі Василь спершу розвантажив гуманітарну допомогу й передав її людям. Лише після цього разом із братом вирушив до бабусі. Знайшов її у підвалі будинку й повіз до безпечнішого місця.

«В машині нас було троє. Нас зупинив чоловік років 50. Попросив підвести. А разом із ним — 5 дітей і 7 дорослих. Він плакав і просив забрати хоча би дітей. Ми посадили до автівки їх і одну жінку, маму, щоби з ними хоча би хтось свій був. Висадили їх біля одного з пансіонатів», — розповідає Василь.

Бабусі Василя не стане через кілька місяців. Про те, чому вона відмовилася виїжджати з міста, він розповідає за посиланням https://civilvoicesmuseum.org/stories/divchinka-sidila-na-kolinah-u-brata-rozgojduvalasya-i-povtoryuvala-te-same-dyadyu-a-mi-vizhivemo

Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі Музею «Голоси Мирних» https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.