«Я не змогла спалити чуже фото, щоби розігріти воду дитині»: Ірина з Маріуполя довірила свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

На очах Ірини гинули сусіди і обвалювалися будинки. Але навіть на межі виживання вона не змогла спалити чужу пам'ять. Мешканка Маріуполя поділилася з Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова своєю історією.

Перші дні повномасштабної війни Ірина залишалася вдома. Скоро пропав зв'язок, тож про те, що відбувається за межами будинку, молода мама не здогадувалася. Врешті вона зважилася вийти. І побачила, як гинуло її місто:

«На вулицях всюди лежали трупи. Абсолютно всі дома зяяли пустими вікнами. Магазини були пограбовані», — говорить вона.

Після низки обстрілів і вибухів Ірина все ж спустилася до підвалу.

«Наш будинок перекосило. В ньому було вже небезпечно знаходитися, але він стояв. Я тоді ще думала, що наш дім — це наша фортеця, і що він ніколи не впаде. Але я помилялася», — пригадує Ірина.

Жінка згадує, як одного разу зранку хотіла розпалити вогнище, щоби нагріти води для свого маленького сина.

«Я шукала папір. Знайшла чиюсь фотографію. Вона була трохи підпалена, але ціла. І я не змогла її спалити. Бо це чиясь пам'ять. Така саме, як і моя», — розповідає Ірина.

Про те, як їй вдалося розігріти воду — і вибратися з окупованого і розтрощеного російськими військовими міста — дивіться і слухайте за посиланням: bit.ly/43GBSGQ

Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі Музею «Голоси Мирних» https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії (800) 509 001.