«Я досі не вірю, що був у пеклі»: історія лікаря з фільму «20 днів у Маріуполі» у Музеї «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
Він рятував поранених із перших годин вторгнення. Саме він емоційно звернувся до путіна, коли під час реанімації у нього на руках померла маленька Єва. Він — лікар, один із героїв фільму «20 днів у Маріуполі», що отримав премію «Оскар». Олександр Бєлаш, завідувач відділенням анестезіології обласної лікарні Маріуполя, довірив свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
…У лікарні змішалися день та ніч. До операційної зали поставили два столи, щоби лікар та анестезіолог оперували одночасно двох людей. Спали медики тут же, у коридорі.
«Нових пацієнтів реєстрували лише у першу добу, далі не було сенсу. Поранених привозили цілодобово. Здебільшого з травмами, отриманими на вулиці під час прильотів», — пригадує Олександр.
Він не вважає себе емоційною людиною. Проте коли через ворожий уламок обірвалося життя маленької дівчинки, стриматися не зміг. Цей момент, де він звертається до путіна, потрапив на камеру журналістів і швидко розлетівся новинами.
«Кореспонденти працювали у нашій лікарні. Та дійсність, яку вони відзняли — крапля в морі. Я часто пригадую ті події й досі не вірю, що був у пеклі. У лікарні не було ні їжі, ні тепла, ні води. Ми пили воду з піною, з пожежної машини, бо не було іншої», — розповідає Олександр.
Він бачив фільм «20 днів у Маріуполі» ще під час прем’єри. Його думку про документальну стрічку, героєм якої він став, і яка принесла Україні перший «Оскар», дивіться та слухайте за посиланням https://bit.ly/49GLk0w
Колекція історій інших героїв цієї картини — тут: https://bit.ly/48Qmzh0
Історія Олександра увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Музей збирає історії мирних мешканців України про війну від першої особи. Його архів містить вже понад 100 тисяч історій. Розкажіть свою на порталі Музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.
