«Я був в шоці та діяв по ситуації»: дитячий хірург «Охматдиту» Олег Голубченко довірив свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
Кадр, у якому хірург у скривавленому білому одязі стоїть, вхопивши голову руками, на тлі розбитої росією дитячої лікарні «Охматдит», облетів світ та став обкладинкою відомого видання The Mirror. Те, як поранений лікар невтомно власноруч розбирав завали, бачила і вся Україна. Історія хірурга Олега Голубченко увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
Він не почувається героєм, стримано реагує на теплі слова, хоч і зізнається, що підтримка приємна. Усе можливе робили всі медики лікарні, підкреслює Олег у розмові із Олексієм Сухановим, актором, ведучим та амбасадором Музею.
«Я звичайний лікар, займався своїми справами... Хто мене сфотографував, я не знаю. Просто прибіг туди, і багато інших лікарів прибігли. Я був у шоці та діяв по ситуації», — згадує день обстрілу Олег.
Коли росія вдарила ракетою по «Охматдиту», Олег Голубченко із колегами оперували п’ятимісячного малюка на ім’я Тарас. Операція була складною. Вибух стався приблизно на 50-й хвилині. Лікар не одразу усвідомив, що сталося.
«Я зрозумів, що поранення є, але руки, ноги працювали, я дихав. Усе гриміло, всі на підлозі, апарат зруйнований. Тарасик не постраждав, але був під наркозом і не міг дихати самостійно. Я знайшов мішок Амбу для вентиляції легень. Підключили — дихає, затампонували рану. Мій друг-хирург з іншої лікарні забрав його до себе».
Тарасику вже зняли шви. Хлопчик одужує. На жаль, багато співробітників Олега отримали травми та поранення внаслідок удару. Загинула лікарка-нефрологиня Світлана Лук’янчук.
«Ми розуміли, що там міг хтось бути... Люди просто відкидали цеглу, рами, скло, передавали ланцюжком, відходили, пили воду, курили і знову робили. Про загибель дізналися пізніше. Я не був знайомий зі Світланою. Колеги кажуть, що вона була доброю, світлою людиною. Такі лікарі подовжують життя, підтримують, дають шанс на подальше життя для дітей».
Скривавлений костюм, який російські ЗМІ називають фейком, він сховав у пакет та зберігає. Припускає, що згодом сфотографує, щоб ні в кого не залишилося сумніву, що все відбулося насправді.
«Кожен має робити свою роботу на 100%, вірити в армію. Україна існує, вона тримається, борониться і буде. І якщо ти живеш у цій країні, ти маєш бути з нею до кінця», — упевнений Олег Голубченко.
Його історію ви знайдете на порталі Музею «Голоси Мирних»: https://bit.ly/3LN63FF
Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова зібрав вже понад 110 тисяч історій українців про війну. Розкажіть свою на порталі Музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.
