Виставка ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова вражає: відгуки гостей
У Музеї історії міста Києва триває виставка ГОЛОСИ — багатовимірна креативна експозиція, що ґрунтується на справжніх історіях українців про війну, зібраних Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
Виставка вперше відкрила мультимедійний простір Музею «Голоси Мирних» з артінсталяцією від GOGOLFEST та прагне проявити глибину й силу людських історій, осмислити та відрефлексувати події війни завдяки ефекту присутності, створеному артоб’єктами.
«З 2014 року Музей „Голоси Мирних“ накопичив понад 100 тисяч живих історій. В Україні є чимало ініціатив, які фіксують події війни. Наша ідея — створити майданчик, на якому ці ініціативи зможуть розмовляти, шукати спільні відповіді та об’єднувати величезні масиви даних у системи», — розповідає Наталя Ємченко, членкиня Наглядової ради Фонду Ріната Ахметова.
Відкриття мультимедійного простору у рамках виставки ГОЛОСИ стало одним із перших спільних кроків партнерства Музею «Голоси Мирних» та Музею історії міста Києва. Це не суто виставковий, а живий, насичений простір, який створює багатий емоційний досвід, залишаючи глибокі враження та спогади. Уся експозиція побудована так, щоб провести відвідувача крізь темряву до світла.
Ключовим елементом експозиції є триптих з інсталяцій, які присвячено втраті дому та запитанням «Що таке дім? Де він? Чим або ким він є?»:
· «Місто» — це покинуті, порожні будинки, які символізують українські міста, що постраждали від війни;
· «Стовп зруйнованого життя» — це інсталяція, створена зі справжніх речей, артефактів війни, які належать конкретним людям.
· «Стіна з фігур „Мирні“» — це фігури з валізами на спинах, вони символізують людей, які вимушено виїхали через війну.
У «Стовпі зруйнованого життя» та «Стіні з фігур „Мирні“» є валізи з планшетами, за допомогою яких можна почути реальні історії людей — свідків війни, зібрані Музеєм «Голоси Мирних».
Влад Троїцький, засновник GOGOLFEST, відомий театральний режисер та автор ідеї виставки ГОЛОСИ, розповів про її мету:
«Музей „Голоси Мирних“ зберігає історію країни із перших вуст. Виставка ж спрямована на те, щоби правду про зло, яке завдає росія в Україні, бачив і відчував світ. Вона торкається дуже болісної та больової точки. Тому треба бути водночас делікатним, правдивим і безстрашним, а це протилежні задачі. Кожен із нас щодня бачить багато документальних фіксацій реальності. Коли ти дивишся на фотографії — в тебе немає дистанції, адже ти бачиш вікно у світ. Задача мистецтва — розкрити інші виміри цієї реальності, показати її складність та багатошаровість».
Про сенси експозиції розповів Андрій Палатний, театральний куратор GOGOLFEST та лінійний продюсер виставки:
«Як передати емоції та почуття, що виникають при перегляді історій? Найточніше це зможе втілити мультимедійна інсталяція, де відео, аудіо та фізичні артоб’єкти створюють єдиний простір. Вона розкриває з одного боку — трагедію війни, а з іншого — силу волі та гідності людей, які змогли себе зберегти попри її жахіття. Унікальність проєкту — у розповіді про „те-що-відбувається-зараз“. Є думка, що після 10-ї людини кількість жертв стає статистикою. Вирватися з цієї статистики, повернутися до кожної історії окремо — це надзадача, яку ми поставили перед собою».
Саундінсталяцію з об’ємним п’ятиканальним звуком для виставки написала Яна Шлябанська — українська композиторка та саунд-художниця:
«Я годинами слухала відео та аудіозаписи голосів. Помітила, як люди, які переживають страшні речі, знаходять щось світле, певну опору, щоби продовжувати свій шлях... Це дуже важлива місія — бути носієм української культури, історії, історій про війну на своєму місці. Увага до України зараз необхідна. Зокрема, й через музику ми робимо проєкти для того, щоби зробити українців більш видимими у світі».
Актори «Дах-тріо» підготували поетично-музичну композицію для відкриття виставки. Окрім того, в експозиції є відеоряд, що компілює документальні кадри, анімацію, відеоарт, а також артефакти з архіву Музею.
Виставку відвідали знамениті українці. Серед них — Євген Малолєтка, всесвітньо відомий фотокореспондент, володар Пулітцерівської премії та співавтор фільму «20 днів у Маріуполі», який отримав премію «Оскар» у березні 2024 року. Євген поділився враженнями від виставки:
«Це гарна експозиція. Вона передає настрій. Уся сцена з графікою сильно й красиво показує реальність. Там гарний фокус — тобто, все показано так, як було, адже не всі були в епіцентрі подій та бачили на власні очі всю картину наживо. Сподіваюся, що виставку вдасться експонувати за кордоном. Не кожен хоче бачити горе, яке переживає наша країна, але люди мають про це знати. І перенесення цих подій в іншу площину — це важлива робота, яку виконали творці виставки».
Одним з гостей експозиції став Павло Зібров, Народний артист України. Відомий співак відвідав виставку з сім’єю та розповів про побачене:
«Мурахи були по шкірі весь час. На підлозі — ефект попелу під ногами, дим, напружені звуки, колії, голоси людей. На екранах — відео, з яким ти повністю занурюєшся в інсталяцію, яка, на жаль, є нашим життям. Ми не могли стримати сліз. Багато емоцій — розпачу, жалю, несправедливості, люті... Цю виставку потрібно показувати в усіх столицях Європи, всім іноземцям, посадовцям, тим, хто вже „стомився“, живе в іншій реальності. Вона надважлива! Це наша історія, яку не переписати!»
Своїми емоціями поділилися й інші відвідувачі експозиції. Щемливий коментар залишила Юлія Нестеряк з Києва.
«Ноги відмовляються ступати по підлозі музейного простору, що нагадує попелище — обвуглені шматочки — як уламки чиїхось життів — мирних, безтурботних, щасливих... Життів, зруйнованих в одну мить і складених у валізи... Кожна валіза — Всесвіт. Голоси, звуки долинають, здається із кожної шпаринки невеликої задимленої кімнати, заповнюють простір відчаєм, смутком і водночас надією — вижили! Живі!.. З уламками попереднього життя. Зі зруйнованим корінням. Відірвані від рідної землі. Але із силою свого Роду у серці... Голоси — обірвані фрази. Чи перервався зв’язок, чи урвалося життя... І гучний впевнений жіночий голос, що лунає, покриваючи всі інші звуки і голоси: „...Де не стоятиму — вистою!...“ Так промовляє Україна. І вірою розвіюється туга. Вистоїмо. Переможемо»
«З одного боку це те, в чому ми зараз живемо і звикли до цього. З іншого — є люди, які переживають більш страшні події, їм ще складніше. Я б рекомендувала піти на виставку людям, які цього не бачили. Це сильні емоції, які дуже торкають... Нам потрібно єднатися, допомагати, відстоювати свою землю, свою сім’ю», — розповіла киянка Інна, яка теж завітала на виставку.
Відвідати виставку ГОЛОСИ можна безкоштовно до 26 квітня 2024 року у Музеї історії міста Києва за адресою: вулиця Богдана Хмельницького, 7. Щосуботи о 15:00 на виставці проводяться кураторські екскурсії.
