«Втративши око, я постійно відчуваю темряву»: історія важкопораненої 19-річної Анни з Дніпра у Музеї «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Це сталося в її 19-й день народження. Анна розмовляла телефоном, коли російська ракета влучила у сусідній під’їзд. Численні уламки скла посікли тіло й обличчя. Один із них застряг усього в міліметрі від сонної артерії, другий забрав око. Історія Анни із Дніпра увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Денис, коханий Анни, знайшов її серед пилу та диму. Побачив, що сталося, схопив рушник і сказав тримати його біля очей. Дівчина нічого не розуміла і не відчувала болю.

«У лікарні із моєї шиї дістали великий уламок скла. Лікар сказав, що не знає, як я доїхала живою, — уламок був поруч від сонної артерії. Мабуть, пощастило тому, що в мене був день народження», — розповіла Анна Олексію Суханову, актору, ведучому та амбасадору Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

На жаль, врятувати око дівчини не вдалося. Згодом вона поїхала на лікування за кордон. Коли повернулася до України, почала працювати з психологом.

«Якби в мене були тільки шрами по тілу… Їх можна позбутися, хоча би зробити татуювання. Але у мене немає ока, це — штучне. І тому я постійно відчуваю темряву. Це завжди нагадуватиме мені той день», — говорить Анна.

Весь цей час Денис поряд із нею. Вони розписалися, а нині мріють зібрати найрідніших на своє весілля. Дивіться більше за посиланням: https://bit.ly/3XPH0sO

Історія Анни увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова, який збирає історії мирних мешканців України про війну від першої особи. Його архів містить вже понад 100 тисяч історій.

Розкажіть свою на порталі Музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.