«Вони наставили на нас автомати»: історія Ольги з Гостомеля увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
Вранці 24 лютого 2022 року Ольга планувала їхати на роботу з Гостомеля до Києва, але замість цього опинилася в підвалі свого будинку серед 21 дорослого і 4 дітей, ховаючись від обстрілів і вертольотів окупантів. Свою історію жінка розказала Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
«Була паніка, бо ніхто цього не очікував. Хтось біжить з чемоданами, хтось вискочив у нічній сорочці, люди думають – їхати чи не їхати. Все почалося біля нашого будинку. Неподалік був аеродром, там були вибухи. Ми нікуди не поїхали – нас охопив шалений страх», – згадує Ольга.
Понад два тижні Ольга з донькою та онукою ховалася в окупованому Гостомелі. До підвалу їхньої багатоповерхівки доводилося заповзати навколішки. Дуже швидко у них закінчилася їжа та вода.
«Потім відключили воду, немає газу, немає світла, і залишалося абсолютно нічого для виживання. Тому гуртувалися, ділили те, що є, щоб дітям вистачало. Воду теж ділили», – каже жінка.
Ольга пригадує, що найстрашніше було, коли окупанти увірвалися до підвалу, наставили автомати та наказали виходити.
«Я за себе не боялася, переживала за 10-річну онуку. Їх було шестеро, вони наставили на нас автомати. Від цього очікування тоді бурлили емоції: і страх, і молитва, і все на світі. Вони перевели нас у інший будинок, забрали всі наші телефони та порозбивали їх. Без зв’язку ми не знали про “зелений коридор” та як можемо звідти виїхати», – розповідає Ольга.
Про евакуацію жінка дізналася лише 9 березня. Після кількох невдалих спроб їм нарешті вдалося виїхати. Дорога була небезпечною: доводилося їхати повз згорілу техніку та заміновані шляхи. Одного разу заглух мотор автівки, і Ольга з сім’єю опинилися поміж дорогою та лісом, де точилася перестрілка.
«Я пам'ятаю, як кажу доньці: “Маргаритко, молися”. Вона відповіла: “Я й не припиняю, я всю ніч молюся, щоб ми вийшли”», – розповідає жінка.
Завдяки волонтерам Ользі з рідними вдалося доїхати автобусом до Києва, звідти – до Тернополя. Та опинившись у безпеці, Ольга найбільше чекала моменту, коли можна буде повернутися додому. Тому після деокупації Київщини сім’я нарешті приїхала назад у рідний Гостомель.
«Повернулися, почали відбудовувати, поставили двері, вікна, все вимили, вичистили, викинули те, що не вкрали. Життя продовжується. Всі свої емоції я описую у своїх художніх творах: пишу вірші, пісні, оповідання. Це певно мене психологічно врятувало. Сподіваємося тільки на краще. Ми сильні духом, незламні і все здолаємо», – додає вона.
Дивіться історію Ольги.
Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 140 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.
