Волонтери збирають «пакет виживання» за 52 секунди — ЗМІ
Журналісти газети «Сегодня» приміряли на себе роль волонтерів Гуманітарного штабу Ріната Ахметова й узяли участь у видаванні допомоги на стадіоні «Донбас Арена». Текст статті, опублікованої у друкованій версії видання, наводимо нижче:
Перевірено на собі. Сотні донеччан щодня приходять на стадіон, щоб допомогти фасувати гуманітарну допомогу
Станіслав Донець, Василь Зайцев
П’ять разів на тиждень, із самого ранку, до стадіону «Донбас Арена» стікаються люди. Чоловіки й жінки, молоді і старші, купками й поодинці — вони йдуть на роботу. Переважно це волонтери — як співробітники футбольного клубу «Шахтар», так і звичайні добровольці. На жаль, готуватися до футбольного сезону в Донецьку поки рано. Тому десятки донеччан ідуть на стадіон, щоб займатися іншою важливою справою — допомагати людям, які потребують підтримки. Приєдналися до них і журналісти «Сегодня».
СОТНІ ВОЛОНТЕРІВ. Навряд чи хтось із людей, які отримали гуманітарну допомогу від Штабу Ріната Ахметова, замислювався, як у пакети потрапляють пачки з крупами й банки з консервами, промарковані стикерами «Благодійна допомога. Не для продажу». Виявляється, збирають пакети тут же, на стадіоні. А точніше, під ним: тут є величезний склад, де на дерев’яних палетах височіють бастіони з пачок і ящиків. Їхній вміст волонтери розкладають у пакети — щоб на пунктах видавання донеччанам вручили їхні «набори виживання» без найменшої затримки.
Кількість небайдужих людей, що йдуть збирати пакети, просто вражає — їх тут сотні. За 20 виходів на роботу волонтер також отримує пакет із продуктами від Гумштабу. Але, як чути з розмов людей, сюди приходять не тільки за цим. «Багато хто приходить, щоб побути поруч з іншими людьми, і не відчувати себе самотніми, — розповіла керівник однієї з груп працівників, Тетяна. У мирний час вона була бригадиром садівників на спортивно-тренувальній базі «Кірша», а з вересня працює разом зі своїми співробітниками на фасуванні. — Дуже багато людей тут уже перезнайомилися й потоваришувати між собою». А потім як секрет нам розповідають: у деяких пар волонтерів, які познайомилися під стадіоном, навіть зав’язалися серйозні стосунки.
СТИКЕРИ. На вході всіх волонтерів серйозно перевіряють: не дай Боже, зброю або спиртне хтось ховає під курткою. Хто прийшов «напідпитку», розвертається й може більше не з’являтися — тут із цим суворо. Усіх, хто прийшов, вказують у спеціальному списку — навіть тих, хто прийшов вперше й нерішуче топчеться біля дверей. Обмежень за віком, здається, жодних: із наклеюванням стикерів на пачки спокійно справляються навіть досить літні люди. Чоловіки молодші задіяні на вантаженні. «Раніше ми відразу починали фасувати пакети. А тепер багато часу йде на наклеювання стикерів, — каже Тетяна. — Але що поробиш, є вимога, і її треба виконувати».
Нас теж направляють «стикерувати». Перед нами — десятки відкритих ящиків із цукром, вівсянкою, пряниками… У руках — моток із клейкими стикерами. У голові — постійний підрахунок: «В одній пачці — десять пакетів цукру, в одному ящику — 14 пакетів пряників». Рахуємо наклеєні стикери, щоб не промахнутися й не залишити продукт без маркування. Півгодини робота кипить — клеять усі. Один стикер клеїться за півсекунди, постійно летять у сміття використані стикерні стрічки. Потім оголошують: «На конвеєр!». І волонтери діляться: хтось продовжує стикерувати, а хтось іде на конвеєр — збирати продуктові набори.
КОЛО. Конвеєр — цікава річ. Це не довга рухома стрічка, а людський потік. Працювати на конвеєрі — означає йти із пакетом по колу повз волонтерів, які по черзі кладуть у нього необхідний продукт із ящика з уже простикерованними пачками. Старт — у жінки, яка роздає пакети. А потім колом: борошно, пшоно, дві банки тушонки, банка рибних консервів, пляшка соняшникової олії, банка згущеного молока, пряники, вермішель… Все звично, без збоїв і черг. Якщо пачка порвалася — її блискавично відкладуть убік і кинуть у пакет новий продукт. А бракований перепакують пізніше. Фініш: пакет перевірити, зав’язати, передати вантажникам. Ми впоралися, трохи запізнившись: якщо в досвідчених волонтерів на коло йде в середньому 52 секунди, у нас пішло 55. І відразу повертаємося на наступне коло: пакет — борошно — пшоно — тушонка… Так непомітно минають три години. Щогодини — невелика перерва, щоб попити води й подихати свіжим повітрям.
ОБІД У «ФАН-КАФЕ». У середині робочого дня — обід, який готують кухарі «Фан-кафе» «Донбас Арени». Ми чесно заробили їжу, тому йдемо разом з усіма, дорогою розглядаючи територію. Колись тут голосно вболівали за «Шахтар» під час трансляцій матчів на величезних екранах. Зараз тут теж шумно, але екрани мовчать. Робітничий люд за столиками розмовляє «про життя»: у когось автомобіль зламався, хтось нарікає, що неможливо проїхати на дачу («боїмося, що дорога замінована»). Годують ситно: перша страва — суп на курячому бульйоні, на друге — каша із сосискою й салат. Доїдаємо — і назад, пакувати допомогу. А до кінця робочого дня залишається не так вже багато часу: відбій лунає о другій-третій годині дня.
Понад 700 волонтерів щодня
Керівник логістичного центру на «Донбас Арені» від Гумштабу Ріната Ахметова Андрій Санін розповів «Сегодня», що щодня, іноді навіть у суботу та неділю, працювати на «Донбас Арену», приходять понад 700 (!) волонтерів. «Раз на два-три дні сюди приходить колона з 20–30 великовантажних автомобілів із продуктами. Їх треба вивантажити, розвезти на складі, розкласти — і тоді волонтери починають формувати набори», — пояснив Санін.
Робота триває безперебійно, будь-які нестандартні ситуації Гумштаб негайно розв’язує на місці. «Наприклад, коли в Макіївці ми відкрили категорію 60+ (вік одержувачів від 60 років і старше), то завезли туди дві тисячі наборів. А прийшли за ними відразу шість тисяч людей! Кому забракло, прийшли за записом наступного дня. Черг зараз майже немає, а раніше народ приходив на 5 годину ранку. Ми пояснювали людям, що всі отримають пакет виживання, але спрацьовував психологічний чинник: «Все розберуть». Зараз вже всі знають, що рано приходити не обов’язково», — говорить Санін.
