Вміти слухати та поважати почуття дитини. Блог Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова
Довіра – важливий складник гармонійних стосунків між людьми. Напевно, багатьом відоме почуття, коли найближчій людині можна розповісти абсолютно все, не боячись бути відкинутим або неприйнятим. На цю людину можна цілком і повністю покластися. У важку хвилину вона підставить плече. За помилки та промахи не стане засуджувати та гірше ставитися. Багато хто з батьків мріє про те, щоб сформувати такі довірчі стосунки з дитиною. Та й дитина, довіряючи своїм батькам, поступово формує довіру до світу загалом. Довіра важлива на кожному етапі розвитку дитини, але найбільш актуальною ця тема стає в підлітковому віці. Якщо у дитини з батьками сформований теплий емоційний контакт, якщо вона ділиться проблемами, які виникають, з татом і мамою, знаючи, що може розраховувати на підтримку та прийняття, то навіть складний з «нерівностями» підлітковий період пройде досить спокійно.
Що ж сприятиме формуванню довірчих стосунків між батьками та дітьми?
Все закладається на найраннішому етапі. Уявіть дитину, якій вдалося надіти кільце на пірамідку. Малюк радісно повідомляє мамі: дивись, як добре вийшло. Якщо мама так само радісно реагує, вступає в контакт з малюком, він отримує сигнал: я мамі цікавий. Якщо ж мама, роблячи свої справи, на дитину не реагує, малюк розуміє, що не цікавий, а може, до нього байдужі...
Вкрай негативний вплив надає знецінення або висміювання почуттів малюка. Крихітка вдарилася – плаче, їй боляче, а мама кидає: "Чого нюні розпустила? Нічого страшного". Або трилітка прийшла та радісно розповідає батькам про першу закоханість в дівчинку зі своєї групи, а тато бере його на кпини. Дитина почувається присоромленою, не зрозумілою. Чи захоче вона ділитися своїми переживаннями? Сюди ж знецінення почуттів, фрази на кшталт: «Ой, ну чого ти! Це ж повна нісенітниця! Подумаєш, проблема...» Шановні батьки, почуття, які переживає ваша дитина, справжнісінькі. Це вам проблема може здаватися незначною, а для малюка це важливо! Навчіться приймати почуття дитини. Не відштовхувати, не знецінювати, не висміювати. Дуже добре, якщо ви самі вільно проявляєте почуття, не соромитеся їх, не приховуєте, водночас називаєте їх (почуття) малюкові.
Якщо дитина чимось з вами поділилася, ніколи та за жодних обставин не використовуйте це проти неї! Кредит вашої довіри буде миттєво вичерпаний. Дитина не стане вам більше довіряти.
Активно цікавтеся життям дитини. І це не перевірка оцінок в щоденнику, а жива, непідробна цікавість, чим ваш син чи донька живе, з ким дружить, що любить, а що його/її засмучує.
Поважайте особистість дитини. Пам'ятайте, що вона може мати іншу думку, яка відрізнятиметься від вашої!
Не варто захвалювати своє чадо та звеличувати його, особливо не надто заслужено. Це не підвищить його самооцінку, і ви не станете ближчими одне до одного. Діти дуже чутливі, фальш помічають миттєво – і швидше перестануть вам довіряти...
Важливо пам'ятати, що кожна людина (і дитина не виняток) має право на секрети. Не варто вимагати 100% відкритості. Можливо, настане час, і дитина сама з вами поділиться.
Не обманюйте дитину. Ніколи та за жодних обставин. Виконуйте дані обіцянки та за жодних умов не обіцяйте того, що не можете виконати.
Не карайте за правду. Дитина має нести відповідальність за свої вчинки, але карати за чесність і щирість не можна.
Поважайте особисті межі молодшого. Не влаштовуйте таємних обшуків. Дитина однаково дізнається про те, що відбувається, але довіру буде повністю втрачено.
Довіра – обопільний процес. Якщо хочете, щоб дитина довіряла вам, навчіться вірити та довіряти своєму синові чи доньці. Такі стосунки у сім'ї допоможуть формуванню стійкої, гармонійної особистості.
