«В окупації я переховувала танкістів — чекаю їх, як рідних синів»: історія Валентини з Чернігівщини у Музеї «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Валентина разом із сусідкою під час окупації переховували трьох танкістів із 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Захисникам вдалося вийти із захопленого ворогом села, а наступного ранку у хаті Валентини росіяни провели обшук і жінка опинилася на волосинці від загибелі. Свою історію мешканка Чернігівщини довірила Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Село Лукашівка окупували 9 березня 2022 року. Напередодні тут розгорнувся танковий бій. Від початку вторгнення Валентина та сусідка ночували одна в одної: вдвох було не так страшно.

«Ми йшли городами, коли біля мого двору помітили трьох чоловіків. У цивільному одязі, зморених, мурзатих. Один із них і каже: „Жіночки, не бійтеся, ми свої“. Коли він заговорив українською, у мене сльози на очі набігли», — говорить Валентина.

Танк підбили, але екіпажу вдалося врятуватися. Під час обшуків вороги дивом пройшли повз, але командир був готовий зірвати чеку з гранати: танкісти у полон не здаються.

«Ми переховували їх шість днів. Вони пішли увечері, а зранку в мене на порозі з’явилися душогуби, росіяни. Один із них одразу поліз до погреба. А саме там я заховала речі хлопців. У думках уже попрощалася з дітьми й онуками», — розповідає Валентина.

Вона мріє після Перемоги знову зібрати за великим столом свою велику родину. Щоби з війни повернувся і її син, і троє захисників, яких вона тепер теж називає синами. Історія жінки з перших вуст — за посиланням: https://bit.ly/3X57jZI

Історія Валентини із Чернігівщини увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова, який збирає історії мирних мешканців України про війну від першої особи. Його архів містить вже понад 115 тисяч історій.

Розкажіть свою на порталі Музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.