«У полоні мене били на очах у моєї дитини»: Оксана з Бахмута довірила свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Вона ніколи не пробачить росію. За те, що випалила фосфором її місто. За те, що її син вже у 9 років хоче йти захищати свою землю. І за те, що ворожа армія відібрала в неї все і всіх. Оксана Краснікова з Бахмута довірила свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Оксана почала жити в Бахмуті в 2018 році. Втекла сюди з тимчасово окупованої частини Донеччини після того, як вирвалася з ворожого полону.

«Я зранку відводила сина до садочка. Нас схопили на вулиці й запхали до машини... Привезли до «деників» (бойовиків так званої «ДНР» — ред.) на підвал. На очах у дитини мене били прикладами і ногами. Потім поставили до стінки і стріляли поруч», — розповідає Оксана.

Її сину тоді було п’ять років. Хлопчика просто тримали за руки і за ноги, але й цього вистачило, щоби пережитий жах закарбувався на довгі роки. Він і досі інколи прокидається від жаху. А коли хвилюється — заїкається.

«Чоловік, який потім відвіз мене додому, сказав що в мене два шляхи: або залишитися тут, і таки отримати кулю в голову, або — повторю його слова — забирати свого виродка й виїжджати. Я відповіла: у мене не виродок, у мене син», — говорить Оксана.

За кілька років їм доведеться тікати знову. Тепер — на Київщину. Про те, що Оксана побачила одразу, як вийшла з поїзда, і яку пісню мріє заспівати на червоній площі в москві після нашої Перемоги — дивіться та слухайте за посиланням 

"Музей Голоси Мирних" - "З великої родини залишилися тільки я, син та сестра. Як можна пробачити? Війна забрала у мене все та всіх"

Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі Музею «Голоси Мирних» 

Головна - "Голоси Мирних", музей Фонду Ріната Ахметова

 або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.