«У місцевих лікарнях перебої з ліками. Допомога Штабу синові — безцінна», — мама хлопчика, який постраждав під час обстрілу в Донецькій області

Зараз Сергій проходить реабілітацію в донецькій лікарні. Гуманітарний штаб Ріната Ахметова закупив необхідні медикаменти для лікування та післяопераційного відновлення дитини.

Зустрічати світанки в підвалі для цієї сім’ї останні півроку стало звичним. Валентина із сином Сергієм не виїжджали з рідного села, сподівалися пересидіти, перечекати, перетерпіти, з однією тільки думкою — «все обійдеться».

У середині листопада їхнє село потрапило під інтенсивний обстріл. «Того дня ми звично ховалися в підвалі, коли почули, що бомбування близько, — згадує Валентина. — Начебто перечекали, все затихло. Коли вийшли в літню кухню, поруч розірвався снаряд. Повернутися назад у підвал не встигли».

Валентина отримала легке осколкове поранення, але Сергієві пощастило значно менше. До обласної лікарні його доставили зі множинними осколковими пораненнями й переломом стегнової кістки зі зміщенням. Хлопчика одразу ж прооперували. Кілька днів рідні достеменно нічого не знали про його стан, а медики не давали жодних прогнозів.

На сьогодні хлопчик пройшов первинне відновлення після операції. Його перевели із реанімації. «Я перебуваю весь час поруч із ним. Син дуже слабкий зараз. За словами лікарів, відновлюється за графіком. Тепер усе залежить від того, як буде зростатися кістка. Можливо, доведеться ставити спицю, — розповідає Валентина. — Ще в сина великі проблеми з кишівником, через влучення осколка. Йому потрібне спеціальне харчування та найсуворіша дієта».

По допомогу в лікуванні сина жінка звернулася до Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Телефон «гарячої лінії» їй дала знайома. «Я дуже вдячна Штабу. Його допомога синові — безцінна. У лікарнях перебої з ліками. Їх потрібно «діставати». А в мене не було коштів їх купити. Всі фінансові запаси витратили в перші дні нашого із сином лікування. До цього допомагали рідні, хто скільки міг, — ділиться Валентина. — Ні зарплати, я працюю на шахті машиністом конвеєра, ні аліментів на сина не отримую із серпня. Нам і так доводилося не солодко, але коли твоя дитина стає випадковим потерпілим у цій війні — земля тікає з-під ніг. Величезне спасибі за вашу допомогу».

Зараз Валентина із сином у відносній безпеці. Обоє із жахом згадують те, що трапилося, і чекають майбутнього. У хлопчика попереду довга реабілітація, і насамперед — моральна.