«У мене дві радості: вже кілька днів немає стрілянини, а ще волонтери принесли мені продукти» — історія бабусі з Донецька
Яким би складним не було життя, Агафія Степанівна не звикла скаржитися й нарікати на когось через свої труднощі. За свої майже 85 років життя вона перенесла чимало жахливих обставин: два голодомори, Велику Вітчизняну війну, хаос перших років незалежності України. Понад 30 років жінка пропрацювала укладальницею шпал на Донецькій залізниці, про що згадує просто: «Робота не жіноча, але дітей потрібно було піднімати».
За останні роки довгожительці довелося поховати чоловіка й багатьох родичів, після чого вона залишилася одна у великому будинку, розташованому майже на виїзді з Київського району. На щастя допомагали дочки і внуки, котрі живуть у Донецьку, які час від часу відвідували пенсіонерку.
Роки беруть своє, жінці стало дедалі складніше виходити далі власного двору, позначаються також кілька перенесених серйозних операцій.
«У хаті я ще можу ходити з паличкою, а ось до магазину чи аптеки вже немає сил, — каже Гафія Степанівна. — Коли наш район обстрілювали, я навіть нікуди сховатися не могла, просто накривалася ковдрою, затикала вуха й чекала, коли все закінчиться».
Більше, ніж звуки вибухів і стрілянини, літню жінку лякала перспектива залишитися без їжі, вже понад 3 місяці вона не отримує пенсію. Без постійної роботи залишилися й діти, перебиваються випадковими заробітками.
Для літньої жінки неоціненною допомогою стали продуктові набори Гуманітарного штабу Ахметова, вже двічі волонтери мобільної групи Штабу привозили пакети з продуктами Гафії Степанівні додому.
«У мене дві радості за останні два дні, — каже бабуся. — Перша — що за цей час жодного разу не стріляли, а друга — що отримала вчергове продукти. Дуже хочеться спокійної старості. Спасибі Рінату Ахметову за турботу про нас, старих».
