У Києві відбулася довгоочікувана перша офлайн-зустріч українських та міжнародних документаційних ініціатив – «Форум усної історії України»

Організатором Форуму виступив  Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Захід складався з трьох дискусійних панелей, присвячених різним аспектам документування війни в Україні, а також спеціальних промов від keynote-спікерів.

Форум, який проводився у партнерстві з USC Shoah Foundation та Oral History Association, КНУ імені Тараса Шевченка та Університету Марії Кюрі-Склодовської (Люблін), викликав неабиякий інтерес ще до початку.

Захід тривав майже весь день 10 жовтня. Його відвідало близько 200 гостей. Серед них були науковці-історики, фахівці та студенти найповажніших вишів України та Європи, а також воєнні кореспонденти і документалісти, представники низки громадських організацій, що займаються фіксацією свідчень жертв війни і юристи-правники.

Учасників Форуму привітали партнери: професор Володимир Бугров, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, і професор Валентин Балюк, директор Центру Східної Європи Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні.

Наталя Ємченко — директорка з комунікацій SCM, членкиня наглядової ради Фонду Ріната Ахметова, членкиня наглядових рад проєктів Mariupol. Reborn та «Серце Азовсталі» — подякувала всім гостям, спікерам, учасникам які приєдналися до Форуму онлайн і офлайн.

«Документаційні ініціативи, які зараз відбуваються в Україні, з одного боку є відгуком на страшні події, з іншого — суперзначущою складовою для того, щоб зрозуміти, хто ми є і заповнити білі плями. Для нас велика честь зробити свій внесок у цю справу. Адже без  здатності пам’ятати ми житимемо в чужих міфах і наративах. Це є окупацією пам’яті та історії, — такою же само, як і окупація нашої території».

Також Наталя зазначила, що головна мета Форуму — з’ясувати, як українську практику усної історії зробити максимально ефективною та видимою для світової спільноти і перетворити її на суб’єктний феномен, який має глобальне значення — академічне, правозахисне тощо.

Під час першої панельної дискусії «Коли досвіди стають знанням» учасники піднімали питання дослідницької етики та методологічних підходів. Адже усна історія — це лише один із методів фіксації; не менш важливими є підходи в журналістиці, юстиції та мистецтві.

У другій панельній дискусії на тему «Усна історія: завдання, ролі, проблематики» йшлося, зокрема, про емоційне вигорання людей, які фіксують війну або дотичні до цієї справи. Учасники поділилися своїм досвідом щодо роботи з посттравматичними ситуаціями.

Третя панельна дискусія — «Документація досвідів війни і майбутнє» — присвячувалася значенню документів для встановлення повоєнної справедливості і темі, чому не треба мати ілюзії щодо цієї справедливості.

Keynote-спікер Форуму Антон Лягуша, кандидат історичних наук та дослідник публічної історії, академічний директор магістерських соціальних та гуманітарних студій у Kyiv School of Economics виступив із доповіддю на тему «Стратегії документації війни: влада, сила, зміст та свідчення». Він зазначив, що обговорити питання фіксації війни як і з теоретичних, так і з практичних позицій, — надзвичайна важлива можливість зараз.

«На мою думку, росія не лише вбиває людей, а й приватизує голос мертвих. Звідси її "побєдобєсіє". Ми же, на відміну від них, хочемо чути голос тих, хто вижив.

Збереження історії, на жаль, не унеможливлює її повторення, цьому достатньо прикладів. Але очевидно, що коли ми забуваємо власну історію, її вибудовують інші. Це століттями намагалася робити росія з Україною.

Коли ми кажемо про документацію війни, ми кажемо насамперед про:

• встановлення відповідальності. В такому разі документи створюються за професійними стандартами. Потім вони слугуватимуть свідченнями в міжнародному суді;

• створення наративів. У цій царині багато ризиків і треба бути чесними та максимально критичними;

• важливість для військових, — вони завдяки цьому можуть відслідкувати тактику та стратегії ворога;

• збереження пам'яті про жертв та героїв».

Keynote-спікер Форуму Стівен Слоун, виконавчий директор Oral History Association (OHA) — Асоціації усної історії, доктор, історик, професор Бейлорського університету в Техасі — розповів про  проблеми, з якими стикаються фахівці Асоціації, яка досліджує кризові ситуації під час катастроф у різних країнах.

«Ми досліджували кризи в Єгипті, Китаї, Малайзії, Італії, Таїланді тощо. Наша мотивація — це по-перше, бажання задокументувати в реальному часі історію розгортання криз. І по-друге, мова про гуманітарне реагування, ми хочемо зрозуміти й почути людей під час кризи.

Криза завжди виявляє багато цікавих елементів, які були приховані до цього — гендерних, класових, релігійні тощо.

Для усних істориків стояти поруч із тими, хто проходить через випробування — це складне завдання, адже вікарної травми (вторинної травми слухача) уникнути буває важко. З іншого боку, людям, які змогли заявити про свою історію вголос, часто стає легше».

Спеціальний гість Форуму, спікер панельної дискусії «Документація досвідів війни і майбутнє»  Пйотр Цивінський — історик, громадський діяч, Директор Державного музею Аушвіц-Біркенау і президент Фундації Аушвіц-Біркенау (Польща) зізнався, що не пам’ятає жодного військового конфлікту, який би настільки добре, живо демонструвався поза межами країни.

«В українців є, як мінімум, 5-7 мільйонів мобільних телефонів. На багатьох є сотні  фотографій з місця подій війни. Кожне фото має метадані. Якщо би вдалося створити єдину платформу, на яку би люди відправляли свої фото, то це був би унікальний спільний архів.

Я думаю, що наступні етапи цієї документації матимуть дуже важливе значення. Адже після етапу інформування починається етап судового характеру. На основі цих свідчень прокурори дуже легко зможуть знайти людей, які виступатимуть в ролі свідків. Потім наступить так званий історичний етап, і для істориків буде надзвичайно багато цінного матеріалу».

Проведення Форуму є ініціативою Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова, який документує свідчення цивільних про війну від першої особи та зібрав вже понад 85 тисяч свідчень.

Форум усної історії України підняв багато важливих питань та тем, вартих обговорення. Слідкуйте за новинами про захід, що відбувся,  на сайті Музею «Голоси Мирних»https://civilvoicesmuseum.org/news