«У глибині душі я вірила, що мені буде куди повернутися»: Марія з Ірпеня довірила свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Її кафе запрацювало одним із перших після звільнення Ірпеня. Поки не було світла, тут віддавали провізію наляканим та голодним людям, які пережили окупацію, пригощали їх кавою. Власниця закладу Марія поділилися з Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова своєю історією. А ще маленькими перемогами і великими планами.

Від будинку Марії до Гостомельського аеропорту близько трьох кілометрів. Тож, коли там почалися бої, родина вирішила: треба тікати.

Спочатку виїхали на дачу до батька. Опинилися там в окупації. Через кілька тижнів їм вдалося, подолавши п’ять ворожих блокпостів, пройти через підірваний міст у Демидові…

«Ми вирушили на захід України. Були люди, які мені говорили, що мені з дитиною варто їхати далі, за кордон. Але в глибині душі я була впевнена, що мені буде куди повертатися і чим займатися», — пригадує Марія.

До кафе її співробітники змогли потрапити через декілька днів після звільнення міста. Першим ділом затягнули вікна плівкою, почали прибирати і... працювати — не чекаючи, коли вдасться знову поставити скло й полагодити дах.

Що вони знайшли під час прибирання, а чого не дорахувалися? І що молода жінка хоче зробити, не чекаючи на Перемогу? Дивіться і слухайте її історію 

"Музей Голоси Мирних" - "Ми просто під обстрілами йшли пішки через підірваний міст"

Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі Музею «Голоси Мирних» Головна - "Голоси Мирних", музей Фонду Ріната Ахметова  або на безкоштовній гарячій лінії 0 800 509 001.