Тиждень Миру від Фонду Ріната Ахметова: бачити, співчувати, знати, розповісти

Уже третій рік у вересні Фонд Ріната Ахметова проводить Тиждень Миру. Тиждень, хоча про необхідність миру та припинення бойових дій у Фонді кажуть із першого дня подій на Донбасі. І роль Фонду в порятунку мирних жителів визнала вся міжнародна спільнота.

Виділити особливий тиждень було важливо для того, щоб ще раз звернути увагу громадськості на біду, з якою зіткнулися жителі Донбасу. Чому в цих числах вересня? Тому що 21 вересня – Міжнародний день миру.

Вперше Тиждень Миру було проведено 2018 року. Тоді побачила світ унікальна фотокнига «Донбас і Мирні», яку презентували як в Україні, так і за її межами: у Лондоні, Брюсселі, Франкфурті-на-Майні та Страсбурзі.

Про біди мирних жителів Донбасу не просто розказали зі сцени реальні історії – їх пережили актори Маріупольського народного театру «Театроманія» й телеведучий Олег Панюта. Маріуполь було обрано для читань не випадково. Місто стало, по суті, новим центром Донбасу й новим домом для десятків тисяч переселенців. Крім того, місто саме пережило страшні обстріли і знає, що таке конфлікт, не з чуток.

І, звичайно ж, розповідаючи в Маріуполі про трагедію, неможливо було не згадати маленьку Міланочку Абдурашитову. 24 січня 2015 року, під час обстрілу міського мікрорайону Східний, загинула мама Мілани, встигнувши закрити собою дочку від осколків снарядів. Дівчинка вижила, але поранену ніжку довелося ампутувати. Фонд із перших хвилин рятував дівчинку. Ніколи не забуду цю історію й те, як за Міланку переживав Рінат Ахметов.

У рамках Тижня Миру було проведено також унікальну виставку дитячих творчих робіт – плакати, малюнки, м’які іграшки, есе та мініскульптури з крейди. Усі вони відбивали почуття, які випало пережити дітям через збройний конфлікт. Свої малюнки та картини, ляльки та скульптури вони створювали під час занять арттерапією в рамках проєкту «Мирне літо – дітям Донбасу». За кожною дитячою роботою не тільки кропітка праця дитини, але й робота психологів. За кожною дитячою роботою ховається свій біль переживань. Важливо, що діти можуть розповісти про нього через творчість.

У 2019 році, під час Тижня Миру Фонд організував низку заходів у Запоріжжі, Маріуполі та Києві. Тоді ж оголосили про збір історій мирних жителів Донбасу.

Відвідувачі по одному заходили в «лабіринт пам’яті» – коридор із чорної тканини. Єдиними джерелами світла тут були екрани, на яких транслювалися відеоісторії земляків, чиє життя відразу змінив збройний конфлікт. З величезного масиву вибрали вісім, які були продемонстровані гостям заходу.

Одна з них – історія Галини Коваль і її тяжкохворої дочки Інни. До початку бойових дій вони жили в Павлополі з двома синами Галини та її мамою. Усі разом доглядали Інночку. Жінка розповіла про біль, втрати, страждання, про допомогу та надію.

Гості заходу йшли від одного екрана до іншого, занурюючись у розповідь людей, яких вони ніколи не знали, але які буквально з кожною секундою ставали зрозумілими та рідними.

Минулого року відбувся також унікальний проєкт 100 слів про світ. Це короткі оповідання із сотні слів, що вміщають цілі світи дітей, які дістали поранення через бойові дії на Донбасі.

Настя Компанієць із Гродівки Донецької області. Взимку 2015 року поблизу будинку, де дівчинка жила з рідними, вибухнув великокаліберний снаряд. Її придавило уламками стіни. Настя написала: «Я хочу, щоб у моєму світі всі вулиці були у квіточках. Щоб дівчатка там ходили на підборах, а хлопчики – з різнокольоровими ірокезами. І щоб морозиво там було безплатне. Я б купила великий будинок персикового кольору, щоб у ньому вистачало кімнат для всієї моєї сім’ї. Щоранку я б одягала найкрасивіше плаття і йшла на роботу. А після роботи я б ходила на пляж, тому що мій будинок – на березі моря. І я б каталася на катері. Я б працювала співачкою й сама б створювала пісні. Я вже зараз пишу пісні. Але вони залишилися в блокноті, у Донецьку».

Цьогоріч, попри карантин, вірус та інші обмеження, Тиждень Миру починається. Фонд продовжує збирати історії мирних жителів, щоб розповісти про них в Україні та за її межами. Цьому не можуть перешкодити ні епідемія коронавірусу, ні будь-які інші перешкоди.

Робота з документування історій мирних жителів триває. Тому що кожна історія має бути розказана. Щоб голоси Мирних зазвучали й були почуті. Щоб не залишилося байдужих до трагедії, яка відбувається тут і зараз. Щоб кожен зрозумів, як це важливо: БАЧИТИ, СПІВЧУВАТИ, ЗНАТИ, РОЗКАЗАТИ.

Якщо Ви пройшли через ці випробування, розкажіть свою історію з хештегом #ФондРінатаАхметова. Працівники Фонду зв’яжуться з Вами.