«Три війни на наш вік — це занадто!». Історія пенсіонерок із Донецька
Гуманітарний штаб Ріната Ахметова передав необхідні медикаменти та продуктові набори для двох пенсіонерок, матері й дочки, які залишилися в окупованому Донецьку.
«Коли на вулиці зброя в руках у кожного другого — це не може не тривожити», — відповідає Людмила Олегівна на запитання про ситуацію в рідному Донецьку. Почуття безвиході і тривоги, яке охоплює людей на війні, знайоме їй не з чуток.
Рідною столиця Донбасу стала для її родини 24 роки тому. У 1990 році вони втекли сюди з Баку, під час вірмено-азербайджанського конфлікту. Й ось знову…
«Три війни на наш вік — це занадто!. Я народилася 1946-го. А мама і Велику Вітчизняну пройшла. А потім був Азербайджан. Тоді ми тікали в невідомість», — згадує Людмила Олегівна.
Тікали, щоб почати спочатку. І вийшло. У неї народився син. Уже кілька років він живе в Росії, у нього своя сім’я. Багато років жінка присвятила улюбленій справі. Людмила Олегівна — науковий співробітник із великим стажем, має науковий ступінь із біологічних наук. Перед виходом на пенсію працювала в донецькому Інституті штучного інтелекту. «Не хотілося кидати улюблену справу. Але проблеми зі здоров’ям змусили піти на заслужений відпочинок», — ділиться Людмила Олегівна.
У 2002 році вона перенесла операцію на правому оці в Інституті очних хвороб ім. Філатова в Одесі. Зараз цим оком бачить погано. Лікарі прописали спеціальне медикаментозне лікування два рази на рік. Водночас на пенсіонерці постійний догляд за літньою мамою. Неонілу Федорівну мучать постійні стрибки тиску й церебральний атеросклероз. Та й постійні залпи за вікном здоров’я і спокою жінкам не додають.
Зводити кінці з кінцями в Донецьку щодня ставало дедалі складніше. Із серпня пенсіонерки перестали отримувати пенсію. Людмила Олегівна, дізнавшись від знайомих, що крім продуктової гуманітарки, Штаб Ріната Ахметова надає ще й адресну допомогу, зателефонувала на гарячу лінію. Через два тижні пенсіонерки отримали необхідні медикаменти.
«Це було 10 листопада. Мамі виповнилося 90 років! А тут і справжні подарунки для нас приїхали. Волонтери привезли нам продуктові набори і всі ліки, які ми просили. Того дня в нас вийшло справжнє свято!», — розповідає Людмила Олегівна. — Щиро дякую Рінату Леонідовичу і Штабу за таку цінну для нас допомогу. Будь-який людський прояв у цей страшний час — дуже важливий!».
