Третя річниця звільнення Київщини: історії очевидців, зібрані Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
2 квітня виповнюється три роки з дня деокупації Київщини від російських військ. Щонайменше п’ятнадцять громад Вишгородського, Бучанського та Броварського районів тоді опинилися під окупацією. Військові дії в регіоні тривали понад місяць. Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова зібрав історії людей, які стали очевидцями та постраждали від цих жахливих подій.
Сергій, житель Ірпеня, дізнався про загибель дітей із соцмереж, опізнавши їхні речі на фото. Згодом довідався, що під час евакуації загинула й дружина. В одну мить російські загарбники відібрали у нього все, заради чого варто було жити.
«Я налаштував геолокацію на телефонах дружини та дітей й постійно за ними стежив. Перші підозри, що щось не так, з’явилися, коли маячки перемістилися до лікарні. На той момент телефони дітей уже не відповідали. Дружина ще деякий час була жива, але померла у лікарні. Люди, відповідальні за це, мають бути засуджені. За це має бути страта», — каже Сергій. Дивіться його історію: https://bit.ly/3FRYvl5
Олена кілька тижнів з родиною переховувалася від обстрілів у підвалі у Бучі. Найстрашнішим для неї було бачити смерті навколо.
«Дивимося — з кінця вулиці йде візок, а на ньому везуть тіла двох дітей, загорнутих у біле простирадло… Знаєте, одне — коли тобі кажуть, що там когось розстріляли, і зовсім інше — коли бачиш це на власні очі», — розповідає Олена. Дивіться її історію: https://bit.ly/3RwZHge
Понад місяць Леся лишалася під обстрілами без світла, води та зв’язку у рідному Ірпені. Та навіть у таких умовах продовжувала працювати — пекла хліб на мінералці та роздавала людям, які залишалися в окупованому місті.
«Пам’ятаю, прийшла жінка з двома дітьми. Я їй видаю хліб, а діти цілують його і одразу ж його з’їдають», — пригадує Леся. Дивіться її історію: https://bit.ly/3FPtyhv
Ангеліна з сім’єю залишалася в Бучі під час вторгнення. Коли росіяни дісталися міста, бої точилися просто біля їхнього будинку. Один тривав понад п’ять годин.
«Вирувала і гула земля. Це було дуже страшно, тому що все відбувалося просто над нашим будинком. У нас сипалися вікна, тріснули стіни, але будинок дивом вистояв. Натомість будинок навпроти був зруйнований ущент», — пригадує Ангеліна. Дивіться її історію: https://bit.ly/4j6DmSo
Ще більше історій людей, які пережили окупацію Київщини, на сайті Музею «Голоси Мирних»: https://bit.ly/42cCBka
Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує понад 130 тисяч історій про війну. Це найбільша у світі колекція історій мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.
