ТОП-3 секрети успішних батьків. Поради психолога щодо виховання дітей

Фахівці програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» підібрали кілька важливих секретів виховання, розказаних відомим дитячим психологом Юлією Гіппенрейтер, яка змогла узагальнити досвід успішних батьків, вчителів і вихователів.

1. Увага до природи дитини

«Дуже важливим є усвідомлене або інтуїтивне розуміння вашої дитини, – зазначає Юлія Борисівна. – Дбайливе ставлення до її потреб, надання свободи зростання та розвитку. Це насамперед – надання свободи дитині у виборі занять і реалізації свого того чи іншого дитячого задуму. Завдання батьків – оберігати від потенційних небезпек, але водночас не руйнувати спонтанність дитини, берегти цю спонтанність і не нав’язувати своїх завдань і смаків. «Змирившись» із помилками дитини, треба давати їй можливість приходити до правильних рішень самій, причому приходити своїм шляхом і зі своєю швидкістю».

2. Створення «збагаченого» середовища.

«Під збагаченим середовищем я розумію насамперед занурення дитини в культурне середовище, – продовжує психолог. – Тут спектр дуже широкий – від «розумних» іграшок і розвивальних ігор до загальної атмосфери вдома. Мудрі батьки постійно повинні враховувати безліч моментів: чим зайняті діти й під що вони грають, які фільми та передачі дивляться? Чи є вдома книги? Лунає музика, і яка? Дуже важливо те, чим оточують себе самі батьки. Чи ділиться вони із дитиною своїми враженнями від мальовничості природи або творів мистецтва? Як часто піднімають питання добра та зла, благородства, справедливості, честі та гідності? Усе це і є тим збагачувальним середовищем, у якому виростає вільна особистість».

3. Особливі взаємини.

На думку Юлії Гіппенрейтер, талановитим батькам, вчителям і вихователям вдається встановити унікальну атмосферу спілкування з дітьми. І перше в цій атмосфері – доброзичливість, довіра, підтримка та загальна емоційна захопленість. Коли мудрий вихователь просто відпускає дитину й дає їй свободу – це говорить дитині про повагу до неї як до маленької особистості та підтримку: «Ти можеш сам чи сама». Залучаючи до спільного обговорення, він ніби говорить дитині: «Я поважаю твою думку, вона важлива для мене». І ще - бажано загальне обопільне переживання натхнення та захоплення дитини й батька. За цих умов дитина росте не просто як об’єкт виховання, а як учасник спільного емоційного та духовного життя дорослого. Дорослого, який виступає для неї прикладом натхнення.