Ті, хто має вуха, нехай почують. Блог Римми Філь, координатора Гуманітарного штабу Ріната Ахметова
Ні, не чують. Може, вух немає, а може, й совісті. Без неї теж настає глухота.
Два роки тому почалася неоголошена війна на Донбасі. Називати її можна як завгодно, але для мене важливим є інше – жертвами цієї війни стали всі жителі величезного українського регіону – Донбасу, з довоєнним населенням 5 мільйонів людей, тому що так чи інакше постраждали всі.
Десять тисяч убитих. Десятки тисяч поранених. Тільки дітей із них приблизно двісті. Точні цифри невідомі, тому що оприлюднити їх невигідно політично.
За останніми даними біженцями в рідній країні виявилися 1,5 мільйона людей. Але країна їх не прийняла. Підтвердження тому – припинення виплат соцдопомоги й пенсій, принизливі походи у різні служби для того, щоб у довідці переселенця поставили печатку. Наче ти з в’язниці звільнився, а не у своїй країні знайшов притулок.
Цих людей навіть біженцями не наважилися назвати. Їх назвали тимчасово переміщеними особами – істотами середнього роду. Ось таку ж, яка не відбиває суті того, що відбувається, придумали абревіатуру і війні. АТО!
Але як цих людей не назви, вони є. Їх багато, навіть у масштабах нашої величезної країни. Щодо площі покинутих територій – взагалі катастрофа. І є, зокрема, ті, хто не зміг, не зумів, не захотів, зрештою, виїхати з рідного дому. За логікою держави 80-річний дід, що не залишив свій будинок у так званій зоні АТО, вважається терористом і допомоги не потребує. Для знищення такого «терориста» навіть зброя не знадобиться – достатньо призупинити виплату пенсії. А мине небагато часу, може, і відновлювати вже не доведеться…
Міжнародні місії, присутні у всіх збройних конфліктах у світі, вже не просто констатують. Вони на сполох б’ють і закликають державу звернути увагу на ситуацію, що склалася.
Ось цитата видання «Дзеркало тижня»: «За даними ООН, два роки конфлікту на сході України призвели до того, що 1,5 мільйона українців зіткнулися із загрозою голоду. З них, за оцінками експертів, приблизно 300 тисяч людей потребують термінової допомоги».
«Два роки насильства, обстрілів, життя у страху залишили незгладимий слід у житті тисяч людей на сході України. Ми закликаємо всі сторони конфлікту забезпечити повний і безперешкодний гуманітарний доступ до людей, які потребують продовольства», – заявив представник ВПП ООН в Україні Джанкарло Стоппоні.
Водночас найсерйозніший брак продовольства відчувають жителі населених пунктів уздовж «лінії протистояння сторін». Там люди не живуть. Там вони виживають. Готують їжу на багатті, живуть у підвалі одного багатоквартирного будинку всім селищем, йдуть кілька кілометрів до найближчого магазину. Злидні і приреченість, якщо двома словами. Таку картину щодня бачать наші бригади мобільної допомоги, у кожному селищі, куди Гуманітарний штаб привозить допомогу.
Але місія порятунку мирного населення, яке опинилося в зоні конфлікту людей, ось уже два роки як завдання небайдужих людей.
Найбільшими організаціями, що надають допомогу, на сьогодні є: Гуманітарний штаб Ріната Ахметова, Всесвітня продовольча програма ООН, Червоний Хрест, «Люди в біді» та інші міжнародні фонди. Збирають речі і продукти для постраждалих навіть люди з інших країн.
А як же рідна держава? А рідна держава теж допомагає. Чим може…
