«Синові зараз так потрібна підтримка! Молюся, щоб він впорався», — мама 18-річного донеччанина, який разом із родиною постраждав під час обстрілу
Хлопець проходить лікування після поранення осколками та перелому в одній із донецьких лікарень. Медики поки не дають жодних прогнозів щодо термінів відновлення. Для Олександра вся боротьба ще попереду. Гуманітарний штаб Ріната Ахметова підтримує сім’ю в лікуванні хлопця. Для нього закупили й передали всі необхідні медикаменти та матеріали для операції, а також курс післяопераційних відновлювальних препаратів.
Звичне життя всієї родини Керч із Донецька зруйнувалася 29 серпня 2014 року. У дворі їхнього будинку розірвався снаряд. Батьки і троє дітей отримали важкі поранення. Батько сімейства отримав важкі поранення ноги після роздроблення кісток. Згодом медики ампутували ногу. Мама Надія була госпіталізована з переломом ноги.
«Я досі в гіпсі. Тепер уся сім’я фактично недієздатна. Як жити далі й забезпечувати дітей? — зі сльозами каже Надія. — Чоловік був головним годувальником у родині. Раніше працював водієм. Тепер він інвалід… Постраждали, слава Богу, не сильно, і двоє наших молодших діток 5 і 3 років».
Але найважчі травми отримав 18-річний Саша: множинні осколкові поранення й перелом стегна. Відразу після трагедії хлопця доставили до Донецької обласної травматології. Відтоді Саша переніс дві операції. Першу — з ампутації ноги й пересадки шкіри через зараження тканин. Другу зробили вже в січні, зі встановлення пластини для зрощення стегнової кістки.
Всю необхідну допомогу на проведення операцій і подальше лікування родині надав Гуманітарний штаб Ріната Ахметова за заявкою лікаря Саші. Зараз хлопець проходить лікування курсом відновлювальних препаратів. Що далі, за словами мами, медики не кажуть. Все залежить від швидкості зрощення кістки та відсутності ускладнень. Але період подальшого лікування та реабілітації може розтягнутися на роки.
Будинок великої родини вцілів. Тільки вибуховою хвилею винесло всі вікна. Тричі.
«Востаннє буквально два дні тому. Попередні два рази скло допомагали відновлювати сусіди та родичі. Ми живемо в Кіровському районі, тут останнім часом дуже неспокійно. Сильні обстріли ми пересиджували в батьків. Вони хоч і живуть у цьому ж районі, але будинок розташований більш вдало — є, де сховатися, — каже Надія. — Молодших дітей ми відправили до родичів у Костянтинівку. Там спокійно, і для них усі умови. Справлятися з двома дітьми та чоловіком, перебуваючи в гіпсі, мені тепер складно. І до Саші не можу часто їздити. А йому зараз настільки потрібна підтримка! Що коїться в його душі — я просто не уявляю… Молюся, щоб син впорався».
За словами Надії, шок від усього, що сталося, за майже півроку пройшов. І настало усвідомлення важкої реальності, у якій тепер суцільна боротьба з наслідками й обставинами.
