Світ без війни для маленького Льоліка. Історія малюка з Донецька, який страждає на синдром Дауна
Ця недуга з маленьким Леонідом від народження. Як наслідок захворювання, малюка періодично мучать напади судом. Для його родини військові дії в Донецьку в рази ускладнили можливості для лікування хлопчика. Гуманітарний штаб Ріната Ахметова відгукнувся на прохання мами малюка, і передав до Донецька препарати, необхідні Льоні для постійного застосування.
Маленьке сонечко з’явилося в родині Любові 3 роки тому. Бажане, кохане. Вона сама дозволила йому світити, всупереч умовлянням і застереженням лікарів. Льолік, як називають його рідні, з’явився на світ із синдромом Дауна. Про цей діагноз мама знала ще до його народження.
У 2 роки у хлопчика почалися епілептичні напади. Сильні судоми і спазми сковували ручки й ніжки. Медики рекомендували постійно довічно приймати протисудомні медикаменти. «Ліки, які ми приймаємо, мають властивість накопичуватися в організмі, і завдяки цьому, напади припиняються на тривалий період, — розповідає Любов, мама хлопчика. — Коли через військові дії нам перестали видавати ці препарати за держпрограмою, приймати їх ми тимчасово зупинили. Стан сина різко погіршився, почалися судоми. Соціальні виплати на дитину-інваліда я, як і всі пільговики, не отримую. Зараз Донецький металургійний завод, на якому працюю машиністом, тимчасово зупинив роботу. Отримуємо частину зарплати із затримками. Виживаємо завдяки суворій економії та гуманітарній допомозі від Штабу Ахметова».
Шукаючи вихід, жінка зателефонувала на «гарячу лінію» Гуманітарного штабу. Переживала й дуже сподівалася на допомогу в лікуванні Льоні. За кілька тижнів після заявки, волонтери доставили до Донецька необхідні малюкові препарати. «Я дуже вдячна за допомогу. Того запасу, що передав Штаб, нам може вистачити на півроку. На початку весни Льоня пройде обстеження, і ми будемо знати точну схему подальшого лікування», — каже жінка.
Воєнний Донецьк Любов із сином і старшою дочкою Мариною не покидає, виживаючи на заощаджені кошти. Пакет одержуваної гуманітарки ділять на дві сім’ї. У селі в жінки живе хвора на цукровий діабет мама. Частина коштів іде також на необхідні їй препарати.
До військових дій теж, каже, звикли. Маленький Льоня реагує на вибухи, але, звичайно, не розуміє, що відбувається насправді. Здригаючись, тільки й вимовляє — «Ого!». А мама ночами, під час обстрілу, прикриває сплячого сина собою. У маленькому світі хлопчика це наразі одна з головних умов безпеки й щастя. У маленькому світі без війни. Ось тільки у великому й дорослому все набагато складніше.
