«Страшно, коли в дім приходить така хвороба, але ще страшніше — коли разом із війною», — сестра-опікун 17-річної донеччанки, яка страждає на онкозахворювання
Зараз дівчинка проходить курси хіміотерапії в Донецьку. Залежно від результатів обстеження, медики визначаться з подальшим лікуванням. Гуманітарний штаб Ріната Ахметова відгукнувся на заявку рідних і оплатив для дівчинки необхідні курси хіміотерапії. Сім’я дуже вірить, що Даші вдасться впоратися з хворобою.
Сестричкам Маші та Даші випали важкі випробування. Кілька років тому вони втратили батьків. А два тижні тому не стало їхньої любої бабусі, Валентини Петрівни. Всі вони страждали на важкі онкологічні захворювання.
Під опіку дівчаток узяла їхня старша двоюрідна сестра Анна. «У мене своя дочка 19-років, і Маша з Дашею мені як рідні. Те, що їм довелося пережити за останні роки — дуже страшно», — каже жінка.
Маші з Дашею по 17 років. Дівчатка вчаться в училищі на кухаря й перукаря, і всі негаразди, радості та секрети ділять навпіл. Для завжди життєрадісної Даші нічого не віщувало біди.
2014-го дівчина опинилася в лікарні із запаленням лімфатичних вузлів шиї, яке не вдавалося зняти тривалий час. Після обстеження медики винесли вердикт — лімфома — онкологічне захворювання. Знову ця страшна хвороба «влізла» у їхню родину.
Дівчинка вже пройшла 4 курси хіміотерапії в Донецькому обласному протипухлинному центрі. Кожен такий курс вимагає неймовірної сили волі та фізичних зусиль. А ще більших фінансових витрат.
«Лікування Даші почала ще моя мама, Валентина Петрівна. Хтось із лікарів, у яких вона сама лікувалася, дав номер телефону гарячої лінії Гуманітарного штабу, — розповідає Анна. — Штаб нам оплатив два курси хімії, що залишилися. Своїх коштів на лікування вже не було, за минулий рік на лікування Даші й мами витратили всі запаси. Я дуже вдячна співробітникам Штабу за допомогу й підтримку. Тут вона неймовірно потрібна. Страшно, коли в дім приходить така хвороба, але ще страшніше — коли разом із війною».
Із початком бойових дій у Донецьку, підприємство, на якому працює Анна, перевели в Полтаву. Жінка поїхати не змогла — потрібно було продовжувати лікування рідних. Тепер, щойно Даша пройде хімію та обстеження, сім’я має намір покинути рідне місто. «Більше немає сил тут залишатися, — говорить Анна. — Постійні обстріли, тривога й неможливість нормально жити й забезпечувати сім’ю. Тепер будемо починати все з чистого аркуша».
