«Старенькі в місті втрачали розум і помирали від голоду»: комендантка бомбосховища з Лисичанська розповіла свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
Коли після початку повномасштабної війни в Лисичанську пролунали перші вибухи, Вікторія Шмігель подумала, що «треба насамперед забрати трудову книжку». Разом із дітьми вона відправилася до школи, де працювала психологом, і… очолила там бомбосховище. Своєю історією вона поділилася з Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
«У бомбосховищі було понад 100 дорослих і 39 дітей. Коли відповідаєш за інших, не до паніки. Мені не давали розслабитися», — пригадує Вікторія.
Моторошних спогадів із того періоду життя у неї більше ніж достатньо. Про деякі ситуації жінка тепер розповідає навіть із гумором, але більшість і досі відгукуються болем у серці.
«Старенькі у місті вмирали з голоду. Одна жінка пережила війну 1940-х років, і у підвалі під обстрілами збожеволіла. Інша жінка прийшла до мене, як до волонтерки, за ліками, і як тільки вирушила назад — потрапила під авіаобстріл. Померла наступного дня. Я часто думаю, чи не могла її тоді затримати бодай на кілька хвилин», — розповідає Вікторія.
Чому для родини Вікторії повномасштабна війна почалася на день раніше — 23 лютого 2022 року? Що саме жінка планує відкрити в Луганській області після нашої Перемоги? Дивіться і слухайте її історію за посиланням
"Музей Голоси Мирних" - «Старенькі вмирали від голоду»
Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого
майбутнього, розкажіть свою історію на порталі Музею «Голоси Мирних»
Головна - "Голоси Мирних", музей Фонду Ріната Ахметова
або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.
