Спогади навиліт. Історія хлопчика із Краматорська, який дістав тяжке поранення під час обстрілу міста 10 лютого
Владислав проходить лікування у Краматорській міській лікарні. Стан хлопчика стабільний. За словами медиків, у нього ще попереду тривале лікування й відновлення. Гуманітарний штаб Ріната Ахметова взяв на себе повне забезпечення Влада необхідними медикаментами. Першу партію доставлять до лікарні вже наступного дня після надходження хлопчика.
Мама Влада пам’ятає той день до дрібниць. Як не могла дотелефонуватися синові, як бігла обстрілюваними вулицями, зупиняючи зустрічні «швидкі», у надії дізнатися, де дитина. Для Тетяни ті хвилини були вічністю. Страшною й невизначеною.
«Коли мені зателефонували батьки одного Влада, і сказали, що мій син у них, і поранений, я навіть не знаю, що відчула в той момент. І полегшення, і шок одночасно. Але головне — живий!».
За кілька годин до обстрілу Влад із друзями вирушив на прогулянку містом. Того дня для місцевої дітвори почалися безтурботні дні — у школах ввели карантин. Коли почався обстріл, і перші снаряди приземлялися в житлових кварталах, хлопці кинулися бігти до будинку друга Влада, поряд із яким були. Але оскільки від чергового снаряда, який упав поруч, встигли зачепити хлопчаків.
Влад дістав численні гематоми й наскрізне осколкове поранення стегна з пошкодженням великої вени. «Життя Влада буквально врятували рідні його друга. Вони перетягнули ногу джгутом, щоб зупинити сильну кровотечу до приїзду швидкої, — згадує Тетяна. — Лікарів довго не могли викликати — у місті зовсім не працював мобільний зв’язок. Я, не знала, що із сином. Зорієнтувавшись, де він міг бути, побігла до його друзів додому. Куди бігти не знала, швидше — відчувала. Дорогою зупиняла кілька швидких, думаючи, що він там».
Мама побачила сина вже, коли його вивозили медики. Того ж дня, Владу зробили першу операцію щодо зупинки кровотечі та очищення ран. Хлопчик потрапив до числа інших постраждалих під час обстрілу дітей, яких узяв під свою опіку Гуманітарний штаб Ріната Ахметова. «У лікарні ми маємо всі необхідні ліки. Я, не маючи роботи, не змогла б так швидко знайти кошти для лікування сина. Спасибі Штабу за цю допомогу, — каже Тетяна. — Зараз Влад потихеньку відновлюється після другої операції. Лікарі поки нічого точно не говорять. Ми переживаємо, але віримо, що все буде добре».
Владу, за словами мами, зараз дуже потрібна не тільки допомога медиків, а і психологічна підтримка фахівців і рідних. Він, як і раніше, сильно наляканий, і коли чує звуки навіть далеких боїв за містом, намагається кудись бігти й ховатися. Уже кілька днів хлопчика консультує психолог Гуманітарного штабу. А мама намагається не залишати сина одного надовго, опікає й підтримує. Хоча й зізнається, що тепер їм обом ще довго доведеться забувати жах події. І чи вдасться?
