Соціологія на радіо «Свобода»: 17% людей на Донбасі вважають, що війна закінчиться наступного року
На Донбасі – з обох боків лінії розмежування – стало на 20% більше людей, які оцінюють своє становище як стерпне. Також на Донбасі більше, ніж у решті України, вірять у підвищення рівня свого життя вже наступного року. Однак продуктів і ліків, як і два роки тому, бракує. Про це говорять дані дослідження, проведеного в травні-червні цього року Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) на замовлення Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.
За словами генерального директор КМІС Володимира Паніотто, згідно із соціологічними дослідженнями, ситуація, як на Донбасі, так і на решті частини України покращилася. Відсоток людей, які назвали ситуацію більш-менш нормальною, наблизився до 80%, за 60% раніше. Число тих, хто сказав, що «далі терпіти неможливо», знизилося з 33 до 18%.
А координатор Гуманітарного штабу Римма Філь говорить про те, що результати соцдосліджень дозволяють відстежити динаміку й надавати допомогу практично точково.
Про це вони розповіли в ефірі радіопрограми «Донбас. Реалии» на радіо «Свобода».
«Ситуація залишається все ще нещасливою. 22% людей підтверджують, що в їхніх населених пунктах ведуться бойові дії. Водночас оптимізму мало. Багато хто вважає, що ситуація покращиться. Однак це пов’язано з тим, що початковий рівень був дуже низький. Ситуація була дуже поганою. Але понад 40% не знають, коли закінчиться війна. 17% вважають, що вона закінчиться наступного року, приблизно 25% – упродовж 2–5 років і 10% – більш ніж 5 років. І є 5% песимістів, які вважаю, що війна буде завжди», – говорить Паніотто.
З його розповіді, якийсь оптимізм, висловлюваний людьми, пов’язаний із реальним поліпшенням становища. За опитуваннями, число нужденних людей зменшується. Так, якщо раніше медикаментів потребували 42% людей, то зараз 25%, предметів побуту 35%, а зараз 13%.
«Найгірша ситуація в селах і невеликих містах із чисельністю населення менше 50 тисяч. І природно, гірша ситуація в людей похилого віку. На підконтрольних територіях ситуація краща, ніж на непідконтрольних. Різниця суттєва. Особливо це стосується потреби в медикаментах, продуктах харчування, побутових товарах. Мені здається, що Україна для повернення цих територій, могла б надавати значно більшу допомогу. Адже немає проблем доставляння, а це був би важливий показник переваги України», – говорить соціолог.
Крім того, він зазначає, що з погляду соціології, українці є тактичними песимістами і стратегічними оптимістами.
«Люди впевнені, що в далекому майбутньому все буде добре. Так, 70% жителів Донецької області впевнені, що за 10 років регіон буде нічим не гіршим за інші області. А 27% вважають, що це буде успішна область. До речі, мене дуже вразило те, що у 2014 році керівництво країни приймало рішення щодо Донбасу, не маючи репрезентативних досліджень у регіоні. Перші дослідження, які ми проводили, стосуються травня 2014 року, коли їх можна було проводити досить спокійно. А зараз ми наголошуємо на тому, що людям часто байдуже, хто буде там – Росія, Україна, самостійна республіка. Головне, щоби не було війни й була стабільність», – розповідає Володимир Паніотто.
У свою чергу Римма Філь зазначає, що за останній рік впала потреба, наприклад, в інсуліні завдяки допомозі волонтерів, але проблема залишається в тому, що держава не оцінює ліки як гуманітарну допомогу.
«І як показує соціологія, люди кажуть, що стало краще не тому, що стало легко або добре. А тому, що міжнародники, волонтери, Гуманітарний штаб Ріната Ахметова покрили значну частину потреб людей. Як і раніше, залишається потреба в м’ясі, молоці, тих продуктах, які не входять до гуманітарного набору. До нього входять не делікатеси, а ті продукти, завдяки яким можна прожити», – говорить вона.
За два останні роки, за її словами, не один раз бували моменти, коли машини з гуманітарною допомогою наражалися на ризик.
«Ми завжди говоримо про те, що ми працюємо за законами України. Завжди говоримо про те, що платимо податки в Україні. І далі я б не хотіла йти в політику. У перший раз ми зайшли на територію Донецька на початку вересня 2014 року, було дуже небезпечно. Є речі, які ми розповімо потім», – резюмує Римма Філь.
