«Сіра» зона: там, де діти швидко дорослішають

Завтра, 3 травня, бригади мобільного видавання доставлять допомогу для п'яти населених пунктів «сірої» зони. Серед них – напівзруйноване селище Солодке, що неподалік від Мар'їнки, в прифронтовій зоні.

Василь живе тут разом з трьома онуками. Старшій, Альбіні, скоро 10 років, вона не по-дитячому серйозна. За рік дівчинка втратила маму й бабусю, а Василь – дружину й дочку. Тепер частина господарства – на Альбіні. Дівчинка допомагає молодшим сестричкам у навчанні. Читає книги, які залишилися від бабусі. І всіма силами намагається захистити дідуся від хвилювань і турбот.

«Нас троє – я і сестри, а дідусь один. Без мене один він не впорається», – впевнена Альбіна.

Для Василя найголовніше тепер – дочекатися миру на Донбасі та поставити на ноги дітей. Тепер тільки він про них може подбати.

«Хочу, щоб людьми виросли вони. Щоб навіть яблуко, не спитавши, не зірвали у сусідів», – каже Василь.

Разом з дітьми йому не раз доводилося ховатися в підвалі під час обстрілів: «Тут міни розривалися. У ферму потрапили, в будинок потрапили – зруйнували».

Важко і з продуктами. Від голоду сім'ю не раз рятували набори виживання від Гуманітарного штабу.

У травні продуктову допомогу Штабу отримають понад 19 тисяч осіб. З них приблизно три тисячі наборів виживання для дітей, які живуть в зоні бойових дій і вірять, що в їхні домівки повернеться мир.

«Я мрію, щоб у світі не було війни, щоб все було добре», – розповідає про свою найзаповітнішу мрію маленька-доросла Альбіна зі селища Солодке.