Шахтар передав медикаменти дітям із зони бойових дій

ФК «Шахтар» у межах роботи Гуманітарного штабу «Допоможемо» продовжує надавати допомогу дітям sз Донбасу, постраждалим унаслідок військових дій. Нагадаємо, минулого тижня в дитячому таборі Бердянська побував Тарас Степаненко. Цього разу допомогу від гравців та головного тренера «гірників» Мірчі Луческу було передано до Харкова.

Тут у хірургічному відділенні Харківської обласної дитячої клінічної лікарні № 1 із важкими пораненнями перебувають троє дітей із селища Берестове Артемівського району Донецької області. Маленькій Поліні Фірсовій усього 1,4 рочка, її двоюрідним брату й сестрі Данилу й Олександрі Луковим 4 і 14 відповідно. Халепа спіткала сім'ю 29 липня у дворі їхнього власного будинку. Сховатися не встигли… Тепер у них попереду лікування тривалістю в кілька місяців.

18 серпня клуб передав дітям і їхній мамі Тетяні Луковій необхідні медикаменти, а також засоби першої необхідності: памперси, одяг та спеціальне дитяче харчування. Крім того, до дитячого хірургічного відділення завдяки «Шахтарю» надійшли матраци, подушки, ковдри й комплекти постільної білизни.

— Нас вивозили вночі на швидких. Мої діти їхали абсолютно роздягнені — одяг розрізали, щоб надати їм допомогу. Вони були всі порізані осколками. Досі з ранок дістають шматочки металу. У Данила пошкоджені сухожилля й оголені нерви на ногах. Одна ніжка майже не розгинається, але лікарі кажуть, що за правильного і своєчасного лікування вони зможуть його вилікувати. Із парашутом, можливо, і не стрибне, але у футбол грати буде. Данил дуже любить футбол, ганяє у дворі й на стадіоні. Олександра теж кілька разів їздила до Донецька на «Донбас Арену» на матчі «Шахтаря». Велике спасибі клубу за те, що привезли моїм дітям ці ліки та одяг. Спасибі, що не покидаєте! — каже Тетяна Лукова.

В 14-річної Олександри відкритий перелом лівої ноги, дівчинка лежить з апаратом Ілізарова.

— Діти молодшого віку сміються, що в мою ногу антену вбудували, і тепер до мене можна підключати телевізор, — жартує Олександра. — А взагалі, все було як уві сні: щось бахнуло, дуже хвилювалася за Даньку. Схопила його, хотіла бігти, а нога просто провалилася — вже був перелом.

Вислухавши сестру, маленький Данилко теж узяв слово. Сказав, щоправда, небагато, але ємно: «Передайте дяді Мірчі спасибі!» Передамо!