Що буде, якщо закрити всі інтернатні заклади? Роздуми очільниці дитячого закладу Наталії Вінницької щодо реформи інтернатів

Програма “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” продовжує робити інтерв’ю з фахівцями та експертами сфери влаштування дітей в сім’ю. Наша гостя - Наталія Вінницька, очільниця дитячого будинку “Наш дім” (м. Кропивницький).

З пані Наталією ми познайомилися на наших тренінгах для фахівців та батьків-вихователів, а наші учасники вже давно спілкуються з нею у нашому Вайбер - чаті Батьків-усиновителів.

У сфері протидії сирітства Наталія Вінницька вже 18 років, тому її відповіді і поради мають глибинне підгрунтя власного досвіду.

У цьому інтерв’ю ми торкнулися болючого моменту - чи потрібні інтернатні заклади, чи ні?

- Пані Наталія, вже більше 10 років ми чуємо, що дитячі будинки/інтернати потрібно закрити, бо це “суцільне зло”. На вашу думку, як директорки такого закладу, наскільки це відповідає реальності?

- На ці запитання я одразу відповідаю новим питанням: “Закрилися дитячі будинки, і куди діти дітей?” Я вважаю, що інтернатні заклади потребують реформування, особливо де перебуває більше 100 дітей. Завжди привожу у приклад наш заклад в Кропивницькому (“Дитячий будинок “Наш дім”), де невелика кількість дітей і вони можуть соціально адаптуватися до подальшого життя.

- Так, в наших публікаціях ми торкалися теми хибного виховання в інтернатах “радянського типу”...

- Проблема в тому, що діти, які перебувають у закладах “радянського типу”, виходячи з нього, зовсім не пристосовані до життя. Вони не вміють прати, готувати їсти, купувати те, що їм необхідно, а не те, що заманеться. Взагалі, вони нічого не вміють робити. Діти, що виходять з нашого закладу, вміють самостійно прати, готувати (пекти і варити). Навіть більше скажу - наші хлопці вміють ремонтувати меблі та крани у вбиральні.

- Тобто, ці діти вже підготовлені до самостійного або сімейного життя?

- Так. В тих будинках, де є велика кількість персоналу, і за них навіть ліжка застиляють, вони виходять у дорослий світ і їм дуже-дуже важко. Я вже розповідала, що наші діти отримують кишенькові кошти, в залежності від віку на свою картку. Але це не означає, що дитина взяла картку і пішла, витратила ці кошти. Дитина планує свої витрати разом з вихователем. Вихователь закріплений за 2-3 дітьми. Наші старші діти, хто хоче щось заробити, починають ходити на оплачувані громадські роботи. Вони мають трудові книжки, мають власну зарплату, і тоді вже можуть щось купити. Після того, як вони виходять з нашого закладу, то отримують, як і усі діти з таким статусом, пенсію по втраті годувальника, і вже розуміють в цілому, як їх витрачати.

- Зазвичай, діти з закладів не знають, що робити з цими великими грошима, які вони отримують на картку після завершення перебування у закладі. І витрачають їх хтозна на що…

- Так, наприклад, купують одразу Айфон, а наступного місяця здають його в ломбард, бо нема на що купити поїсти. І проблема ось в чому. На жаль, у закладах дітей не вчать фінансовій грамоті, не готують до подальшого життя, тримають за зачиненими дверима.

- Але ж це закриті заклади. Як “відчинити” двері без ризику для дітей?

- Ми з дітьми до ковіду та війни ходили в театри, на концерти, проводили майстер-класи. У нас майже щодня були якісь заходи (більше 280 заходів на рік). Не треба сидіти за зачиненими дверима. Треба соціалізувати дітей, використовувати різні можливості їхньої реклами. Навіть через соцмережі. І це буде своєрідна “реклама” дітей. Багато людей, хто бачить мою сторінку, бажають забрати наших дітей в свою родину. І це є нормально.

- Так, але для того треба змінити підхід, мислення керівництва закладів та чиновників…

- Вважаю, що треба проводити навчання щодо підготовки дітей до подальшого життя між директорами та фахівцями цієї сфери. В дитячому будинку “Наш дім” всі вихованці проходять тренінги від ГО нашого міста на тему “Фінансова грамотність”. Директор та вихователі пройшли навчання по програмі “Основи сім’ї” та проводять з дітьми відповідні заняття з підготовки їх до дорослого, самостійного життя.

- Тобто, ви проти закриття інтернатів?

- Закриття інтернатів не допоможе. Треба їх реформувати, зменшити кількість дітей, збільшити їхнє навчання щодо адаптації до навколишнього світу. Щоб ці діти стали не вигнанцями, а невід'ємною ланкою українського суспільства 21 століття.