Щасливі історії всиновлення. Родина Горбачів: «Зараз, на карантині, Олексійко просить пограти з ним у «похід до дитсадка»

Родина Горбачів чотири роки є активними користувачами порталу «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!». Саме з нашого порталу розпочалося їхнє знайомство з темою всиновлення та пошук дитини. Про те, як і чому кияни вирішили всиновити дитину, спеціалісти програми дізнавалися у мами Олени Кукуєвицької-Горбач. Початок історії на https://sirotstvy.net/ua/real-life-stories/stories-of-children-and-families/shchaslyvi-istoriyi-vsynovlennya-rodyna-gorbachiv-mriya-pro-dytynu-zdiysnylasya-za-chotyry-misyatsi-/

Перша зустріч і перший страх

«На першому знайомстві малюк дуже соромився, очі у підлогу, не вимовив ані звуку, хоча трохи вмів розмовляти, – згадує мати-усиновителька. – На машинку, яку ми принесли у подарунок, навіть не дивився. Гуляв зі мною за ручку, а я відчувала, як він весь тремтів. Тепер, знаючи характер нашого хлопчика, я розумію, як тоді йому було страшно від невідомого. Дворічна дитина відчувала, що відбувається щось важливе в її житті. Ми підписали згоду на усиновлення в перший же день знайомства. «Ця дитина відповідає нашим критеріям (вибачте за такий термін), хлопчик нам сподобався, і від нас не тікав. Кого і навіщо ще шукати?» – пояснила я представникові служби».

Відвідування закладу

«А вже на другій зустрічі Олексійко проявив себе. Активний, непосидючий хлопчик, якому все цікаво, він щось постійно вигадує сам і змушує це робити оточуючих, – продовжує Олена. – Він вразив мене своїм розумом та розвиненістю, за що варто подякувати колективу Дитячого будинку «Берізка», де малюк виховувався від народження. Ми з чоловіком приїжджали до нього майже щодня. Вже через тиждень мені здавалося, що я знаю цю дитину все життя, і сумніву, що це наш син, не було зовсім».

Гра на карантині

«Нині нашому синові чотири роки. Він із задоволенням ходить до дитячого садочку, дуже сумує за дітками під час карантину. Навіть зараз, на карантині, просить пограти з ним «в садочок». Виглядає це так: я начебто з ранку його приводжу і йду на роботу (коридор), а ввечері забираю. А потім ми йдемо вулицею додому (тепер коридор стає вулицею). З його улюблених занять на карантині – настільні ігри-ходилки, книжки про динозаврів і не тільки, волейбол з надувною кулькою. А ще акулячі перегони, коли хтось з нас акула, а інший від неї тікає. В ці ігри ми граємося разом. Оскільки Альоша тільки вчиться гратися самостійно, а нам з чоловіком ще треба хоч трохи працювати в рамках можливого, то, звичайно, мультики також частина дозвілля».

Сина у садочку звуть Петриком П’яточкиним

«У садочку сина називають Петрик П’яточкин. Сумувати з ним не доводиться ніколи і нікому. Альоша – маленький мужичок. Щось зламалося – він тут як тут, йде за викруткою. Хоче брати участь у всіх на світі перегонах та, звичайно, перемагати. Не упускає нагоди покомандувати, дати цінну пораду чи щось пояснити. Зараз ТОП-тема – це мамонти, динозаври та древні люди, про яких готовий розповідати дітям і дорослим. Олексій – спортивний хлопчик. Нещодавно почав займатися плаванням, мені здається, що є здібності до футболу та гімнастики».

Не бійтеся документів та уважно слухайте курси

«Тим, хто планує всиновити дитину, хочеться побажати не боятися паперової тяганини. З власного досвіду знаю, що її буває більше, ніж здається на перший погляд. А ще хочеться порадити бути уважними на заняттях на курсах прийомних батьків. Для нашої родини вони стали підґрунтям і потужним ресурсом для розуміння нашої дитини та нашого нового статусу батьків».