Розлука дитини з батьками – це стрес, що впливає на розвиток особистості. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова

На Сході країни знову загострення конфлікту. Стрічки новин рясніють зведеннями про зруйновані будинки, поранених і загиблих людей. Градус страху підвищується і в тих, хто вже покинув будинки і виїхав на безпечну територію. І, звичайно, у тих людей, які продовжують жити безпосередньо в зоні конфлікту. У багатьох батьків по той бік блокпостів зараз гостро постає питання – як бути з дітворою.

Багато батьків, побоюючись не тільки за життя дитини, але і її психологічний стан, вирішують відправляти дітей на безпечну територію, коли до родичів, коли до друзів, знайомих. На час, перечекати небезпечний період. Керуючись тим, що там, у спокійній атмосфері, дитині буде краще. Звичайно, все це робиться батьками з найкращих спонукань. Водночас самі батьки часто змушені залишатися на території активних бойових дій. Хтось боячись втратити роботу, а відповідно й засоби до існування, хтось не ризикує залишати житло без нагляду, хтось не може залишити стареньких і часто нетранспортабельних батьків, а в когось господарство, за рахунок якого сім’я виживає.

За роки війни на Донбасі, психологи Штабу Ріната Ахметова неодноразово працювали з дітками, батьки яких зробили саме такий вибір. І кожна історія такої дитини була схожа одна на іншу. Діти, розлучені з батьками, дуже страждають, починають хворіти. Число їхніх страхів неймовірно велике. Порушується сон і апетит. З’являється неврологічна проблематика – тики, заїкання. А ще вони зовсім перестають довіряти дорослим і навколишньому світу. Словами складно передати весь спектр переживань маленької людини, розлученої з батьками.

Також є інші спостереження психологів Гуманітарного Штабу. Психіка деяких дітей, які пережили жахливі обстріли, залишалася досить стабільною. Як це можливо?! Основним чинником у цьому разі було те, що в найскладніші та найстрашніші часи поруч із дитиною залишався стабільний, стійкий батько. Дитяча психіка влаштована так, що якщо з дитиною залишається стійкий, спокійний, стабільний батько, то вона залишається збереженою. Дитина здатна пережити, часом, кошмарні події. Сім’я є найважливішою опорою в житті дитини. Розлука з батьками в такій ситуації може залишити незгладимий слід у її психіці.

Психологічні дослідження й достатня кількість наукових робіт, які свідчать про гостро негативну дію розлуки дитини з матір’ю, тісно пов’язані з ім’ям Джона Боулбі. Це англійський психіатр і психоаналітик, фахівець в галузі розвитку, психології сім’ї, автор теорії прихильності. Вперше тема актуальності важких психологічних наслідків розлуки дитини з матір’ю гостро постала з початком Другої світової війни. Тоді дітей масово вивозили з Лондона, який зазнавав бомбардувань, далеко від батьків у сільську місцевість. Передбачалося, що дітям далеко від війни, на травичці й парному молоці буде краще. Однак фахівці, які супроводжували дітей, помітили, що дітям дуже погано. Їхній стан здоров’я, не кажучи про психологічний стан, різко погіршився. Діти почали часто хворіти, почувалися дуже погано й сильно сумували за батьками.

Після закінчення війни у 50-х роках, спираючись на досвід роботи з дітьми, які були розлучені з батьками, і на власний травматичний досвід (у 7 років Джона Боулбі відправили в закриту школу, і він усе життя згадував про це, як про найбільш травматичний дитячий досвід), психоаналітик розробляє свою теорію прив’язаності.

Дослідження також інших закордонних психологів (З. Фрейд, М. Ейнсворт, Е. Еріксон) також підтверджують той факт, що навіть короткочасна розлука з матір’ю може вкрай негативно впливати на подальший розвиток дитини. Дитина, розлучена з мамою, відчуває панічний страх, який може переростати у фобії, абсолютну безпорадність і безсилля. М. Ейнсворт у своїх дослідженнях довів зв’язок між переживанням «втрати» в дитинстві й депресією в дорослих. Діти, які пережили розлуку, можуть зазнавати труднощів у соціальній адаптації, проявляти агресію щодо інших дітей, тварин. Також ранній травматичний досвід може тривалий час перебувати в «сплячому режимі», але у разі стресової ситуації призвести до патологічних реакцій.

Згідно з дослідженнями В. С Роттенберг, розлука з матір’ю негативно впливає не тільки на розвиток особистісних якостях дитини, але й позначається на пізнавальній активності.

Зараз, батьки, вам дуже нелегко. Але перш, ніж зробити свій вибір, пам’ятайте! Розлуку з мамою, із сім’єю дитина переживає як повноцінне горе! Це неймовірний стрес для маленької людини, що завдає їй страждання і впливає на багато сфер життя й розвитку особистості дитини.

У мене й зараз перед очима 6-річна Карина. Батьки відправили її разом із бабусею перечікувати страшний час на безпечну територію. Дівчинка практично не спала, втратила у вазі й у неї почався енурез. Контакт ми з нею вибудовували довго. Дитина вже не довіряла дорослим. Малюнки дівчинки були схожі один на інший. На них будинок і мама. Коли я запитала, чи боялася дівчинка обстрілів, відповідь була такою «Коли я була з мамою, я знала, що вона мене захистить і врятує, а тут я боюся, боюся всього й завжди. А знаєш, чого найбільше боюся? Що маму там уб’ють, і я ніколи її більше не побачу. Розумієш?».