Радість під обстрілом. Історії сімей із Донецької області, які виховують своїх дітей у воєнних умовах

Сім’ям із маленькими дітьми доводиться несолодко в зоні бойових дій. Втративши роботу, а іноді й житло, вони змушені перебиватися гуманітаркою й допомогою небайдужих людей. Своїми секретами виживання з нами поділилися дві сестри з Докучаєвська Донецької області. У січні вони отримали для своїх діток новорічні подарунки від Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, що допомогло урізноманітнити скромний раціон дітвори смачними солодощами, і скрасити воєнні будні приємними сувенірами від улюбленої команди «Шахтар».

Нехай і зі запізненням, але до цих дітей усе ж прийшов Дід Мороз. Точніше, декілька. Всі вони — волонтери Гуманітарного штабу. Через ускладнення ситуації й поновлення в області інтенсивних обстрілів, їхнє завдання з доставляння «свята» ускладнилося в рази.

У Докучаєвську на пунктах видавання подарунки отримували мами разом із дітками. Спільний похід за сюрпризом — велика радість для місцевої дітвори, яка чула й бачила обстріли та злигодні останні півроку.

Вікторія й Тетяна — рідні сестри. «Ми практично ровесниці, і з дитинства завжди разом. Коли дізналися про прибуття подарунків від Гуманітарного штабу, отримувати їх пішли разом», — розповідають молоді матусі.

Щоправда, малюк Вікторії залишився вдома — йому всього 9 місяців. Вікторія каже, що дитяча допомога від Гуманітарного штабу стає у великій пригоді. Адже більшість сімей вже понад півроку позбавлені коштів, і прості необхідні речі, без яких не вижити, здаються розкішшю.

«Ми ще нічого, тримаємося. Флюсодоломітний комбінат, на якому працює чоловік, функціонує, і зарплату виплачують, — розповідає Вікторія. — Страшно те, що триває війна, і ми не знаємо, що з нами буде завтра. Спимо в коридорі, щоб черговий обстріл не захопив нас зненацька. Страх охоплює навіть перед виходом на вулицю, у сусідній будинок пройтися або до магазину — і то небезпечно. Коли бойові дії тільки починалися в місті, я із синочком виїжджала, але потім ми повернулися. Так, повернулися. Адже є житло, де власними руками все облаштовано для того, щоб жити в ньому всією сім’єю. Повірте, ми народжували наших дітей, щоб самим забезпечувати їх усім необхідним і знайомити зі світом».

Солідарна з Вікторією і її сестра Тетяна, мама трьох діток: «На найнеобхідніше харчування чоловік заробляє, він працює на тому ж заводі. А втім, нам було дуже приємно отримати подарунки від Гуманітарного штабу Ріната Ахметова».

Для її дітвори — шестирічної Насті, трирічної Каті і дворічного Данила — вийшло ціле новорічне свято. «І фотосесія біля ошатної ялинки в нас була, і навіть можливість пограти з іншими дітьми, що ми успішно й робили, поки чекали своєї черги отримання подарунка. Все було добре, — розповідає жінка. — Тільки от усе добре і світле враження про похід за подарунками перекреслив початок артобстрілу міста. Вже дорогою додому нас підганяли дедалі частіші звуки розривів снарядів. Зайшли додому — і почалося. Наступного дня, коли я вийшла на вулицю, то побачила воронки від снарядів. Дивилася на них заціпеніло. Як виявилося, вчора дорогою додому всього 10 хвилин віддаляли мене з дітьми від біди».

Обидві мами поділилися своїми планами на майбутнє. Вони дуже схожі на плани сотень тисяч їхніх земляків — мир і безпека для їхніх дітей у рідному краї. Адже, як виявилося, нічого немає ціннішого.