Письменник Андрій Любка щодо Міжнародного літературного фестивалю Artes Vertentes (Бразилія)
Участь у Artes Vertentes прекрасна передусім через місце проведення – ця заокеанська й тропічна країна для європейця є справжньою екзотикою. Дивно було наприкінці вересня опинитися у тропічній «зимі» (в Бразилії саме закінчувалася найхолодніша пора року) – щодня спека загрожувала тепловим ударом. Сама Бразилія, її різнобарвність, кухня¸ різна й часом досить дивна культура, зовсім відмінні від наших традицій – усе це сильно мене вразило і сподобалося, розширило, так би мовити, світогляд.
Основні заходи відбувалися у популярному туристичному, маленькому, але дуже важливому містечку Тірадентез, яке знаходиться на загумінках, що в п’ятиста кілометрах від Ріо. Там тиждень проходили літературні читання, симфонічні концерти, театральні вистави й кінопокази. Загалом фестиваль відвідали понад 5 тисяч глядачів. Після завершення Artes Vertentes було організовано читання в Ріо-де-Жанейро, де ми також представили книжку, до якої увійшли твори усіх письменників-учасників фестивалю. Таким чином я зміг побачити й далеку, провінційну Бразилію, й один із найкрасивіших та найрозвиненіших мегаполісів світу – Ріо. До бразильських особливостей можна додати хіба певний хаос і непунктуальність – у цьому взагалі Латинська Америка має багато спільного зі Східною Європою.
Дуже важливим для мене було спілкування з іншими учасниками фестивалю, зокрема з письменниками із США, Мексики, Іспанії, Німеччини, Аргентини, Португалії та Бразилії. Думаю, ці знайомства та контакти ще матимуть свій результат у майбутньому – і у формі спільних проектів, фестивалів, але також і в дружбі та простій творчій співпраці. Досягнуто попередньої домовленості щодо приїзду наступного року бразильського поета Рікардо Доменека на один із українських літературних заходів – думаю, нашій публіці це буде цікаво. Також організатори цікавилися новими іменами в українській літературі, сучасним театром – сподіваюся, на один із наступних фестивалів до Бразилії знову поїдуть українські митці, принаймні передумови для цього створено.
Зрозуміло, у ці буремні дні не обійшлося й без політики. І учасники фестивалю, і публіка багато розпитували про Україну, про сьогоднішню ситуацію, про Майдан і російську агресію. Відчувалося, що їм бракує інформації про нашу країну, що у Бразилії (а це п’ята за розміром і потенціалом країна світу!) не вистачає присутності української культурної інституції, яка розповідала б про нас, наше мистецтво, наші будні і політичні справи. Нам потрібно більше їздити, представляти себе й свою країну, тоді і суспільна думка світу про Україну буде позитивною. У Бразилії таку діяльність буде прийнято з величезними зацікавленістю і підтримкою.
