Про проект «Треба жити – не можна вмирати… або листи з Харкова»
Місько Барбара: Я співпрацюю з чеським композитором і музикантом Йозефом Остржанські. Ми вже робили разом музику до вистав і граємо разом концерти. Я також граю у виставі «Треба жити…», як актор. Музика до цієї вистави буде дуже абстрактною, бо Голодомор – це, насправді, мертва тиша. Ми працюємо з дуже різними текстами. Це і праці Тимоті Снайдера, і послання митрополита Шептицького, і листи польських та італійських дипломатів з Харкова 1933 року, і свідчення тих, хто вижив. Я давно вже живу в Харкові. У мого тестя в центрі міста є два погреби, де він досі ховає харчі. Майже усі харків'яни донині так роблять. Ми багато читаємо, багато говоримо з людьми - це і є найважливіший досвід. Це занадто складна і болюча тема - вона не може не зачіпати.
