Про гуманітарну ситуацію на Донбасі. БЛОГ Наталі Ємченко для LB.UA

Пропонуємо вашій увазі блог Наталі Ємченко, директора зі зв’язків із громадськістю та комунікацій СКМ. Думку опубліковано на сайті газети LB.UA.

Наприкінці жовтня Гуманітарний штаб «Допоможемо» при фонді Ріната Ахметова завершив дослідження потреб жителів Донецької й Луганської області в гуманітарній допомозі. В умовах дефіциту та суперечливості інформації нам було дуже важливо якомога точніше, а не «на око», зрозуміти, скільки людей залишилося в зоні АТО, які в цих людей проблеми, як ці проблеми розв’язуються (якщо розв’язуються), якими є їхні реальні потреби в гуманітарній допомозі, куди цю допомогу потрібно направляти насамперед.

Дослідження, проведене за допомогою фахівців КМІС і залучених волонтерів, включало в себе телефонні й особисті інтерв’ю з жителями міст і селищ у зоні АТО, інтерв’ю з експертами (лікарями, диспетчерами транспортних служб, соціальними працівниками, представниками місцевої влади), інтерв’ю з основними розповсюджувачами інформації (таксистами, торговцями на ринках тощо), а також — спостереження самих волонтерів, моніторинг соціальних мереж і місцевих чуток. Результати інтерв’ю аналізували, крайні оцінки відкидали, решту зводили в загальну мапу потреб у допомозі, й індивідуальні мапи для окремих міст і селищ.

Наведу приклад такої індивідуальної мапи потреб у допомозі.

Отримана за результатами дослідження картина не тільки підтвердила вкрай важку гуманітарну ситуацію в зоні АТО, але й показала, що ця ситуація часто принципово відрізняється від того, як її описують у медіаполі. Наведу кілька прикладів.

У ЗМІ трапляються різні оцінки рівня міграції, але найчастіше пишуть або говорять про 50% тих, хто залишився, і про те, що абсолютну більшість із них складають пенсіонери. Натомість наше дослідження показало, що залишилося приблизно 65–70% людей (від 50 до 80% у різних містах і селищах) і серед них багато жінок із дітьми, які вкрай потребують спеціальної дитячої допомоги. І, насамперед, дитячого харчування.

Найскладнішу ситуацію з гуманітарною допомогою (понад 80% тих, хто її потребує) виявлено ​в Авдіївці, Юнокомунарівську, Докучаєвську, Первомайську, Кіровському, Стаханові та станиці Луганській, про проблеми яких практично не говорять в українських ЗМІ. На відміну, наприклад, від Дебальцевого, Макіївки або Іловайська, де число тих, хто потребує допомоги велике, але все-таки майже удвічі менше (від 40 до 50%).

Найбільш нагальною потребою для людей є медикаменти, насамперед, серцеві та заспокійливі засоби і препарати від тиску. Це пов’язано з тим, що якщо продукти харчування та засоби гігієни в зоні АТО в мінімальному обсязі є, а в людей просто немає грошей для їх придбання, то медикаментів ще і просто явно бракує, багато аптек не працюють, — на це скаржаться понад 50% жителів опитаних міст і селищ.

Подібні приклади, цифри й факти можна наводити ще й ще. Але питання не в цифрах, а в тому, що за ними стоять конкретні живі люди, які дуже потребують такої ж конкретної живої допомоги. Тому ми прийняли рішення не тільки використовувати результати дослідження в роботі Гуманітарного штабу, а і зробили їх відкритими для всіх організацій, для всіх волонтерів, котрі займаються доставлянням допомоги та моніторингом гуманітарної ситуації в зоні АТО.

Ці результати можна подивитися й отримати за адресою www.dopomozhemo.tv і на сайті Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.

ДЖЕРЕЛО