Представники Фонду Ріната Ахметова відвідали героїню книги «Донбас і Мирні» в Новомихайлівці
Представники Фонду Ріната Ахметова відвідали в будинку ветеранів у Новомихайлівці героїню фотокниги «Донбас і Мирні» 84-річну Галину Герасимівну Огарок. Їй вручили примірник книги та провели автограф-сесію.
«У цій фотокнизі зібрано 11 історій, які розповідають про мужність і героїзм мирних жителів Донбасу, які постраждали від бойових дій. Й одна з цих історій про Вас, дорога Галино Герасимівно! Ви не тільки герой книги, але й герой у житті. І про це вже знають не тільки люди в Україні, а й у багатьох країнах світу. Тому що Фонд Ріната Ахметова презентував це видання в Києві та Брюсселі, книга вручена представникам міжнародних організацій та посольств», – сказав на зустрічі Михайло Катеринчак, керівник проекту «Допомога населенню» Гуманітарного штабу.
Він зазначив, що фотокнига, видана Фондом Ахметова, – це літопис страшних подій, які сьогодні відбуваються на сході України.
Галина Герасимівна зараз живе в Новомихайлівці Мар’їнського району, у Будинку ветеранів. І сумує за своїм домом у Красногорівці, звідки вона втекла від бомбардувань у 2014-му зі своєю донькою та її сім’єю. Дах хрущовки пошкодив снаряд – і квартира Огарків серед постраждалих.
«Все, що нажила за своє життя, все там залишилося. Тікали в чому були, люди допомогли з одягом», – переживає Галина Огарок, від колишнього життя їй вдалося зберегти тільки сімейні світлини.
Її діти живуть у Дніпрі та постійно запрошують маму до себе. Однак вона, за її словами, не хоче нікуди їхати з рідної землі.
Попри всі випробування, Галина Герасимівна не втрачає бадьорості духу. У Будинку ветеранів вона не пропускає жодного «матчу» в ігровій кімнаті – у лото та доміно. А гостей намагається чимось пригостити: «Пийте чайочок. Ось печиво, згущене молоко – Рінат Леонідович передав. Дай Бог йому здоров’я!»
Галині Огарок у книзі «Донбас і Мирні» присвячена глава.
«Сила рідної землі»
– Мамо, ми дуже сумуємо та чекаємо.
А вона не любить ці розмови. Хоча дочка знову і знову вмовляє її переїхати. Галина Огарок просто не може без рідної землі. І вона тримається за неї, коли триматися вже немає сил…
Щоб не їхати далеко від рідної напівзруйнованої бомбардуваннями Красногорівки, що в Донецькій області, Галина Герасимівна вирішує зупинитися в Будинку ветеранів у Новомихайлівці. З такими ж, як і вона, мирними. І їй, можна сказати, таланить – жінку приймають як свою. Ну й що, що до лінії фронту всього шість кілометрів.
Ця війна зводить їх під одним дахом. Будинок стає затишним житлом для багатьох людей похилого віку-переселенців. Їм тут є і про що поговорити – майже всі вони пам’ятають не одну війну. І за чим посумувати – у кожного своя сумна історія. Але понад усе тут цінують людське тепло. Адже саме воно заповнює порожнечу в душах людей, яким уже немає дороги назад.
Галина Герасимівна постійно думає про домівку. Часто дивиться світлини рідних – це все, що в неї залишається від колишнього життя. Молиться, щоб її діти та внуки ніколи не відчули цієї порожнечі.
