Представники Фонду Ріната Ахметова відвідали 92-річну героїню книги «Донбас і Мирні» в Ольгинці
Представники Фонду Ріната Ахметова відвідали Клавдію Шейко в селищі Ольгинка – героїню фотокниги «Донбас і Мирні». Жінці вручили примірник книги, співавтором якої її теж можна вважати, а також провели автограф-сесію.
Як зазначив Михайло Катеринчак, керівник проекту «Допомога населенню» Гуманітарного штабу, фотокнига, видана Фондом Ріната Ахметова, – це літопис страшних подій, які сьогодні відбуваються на сході України.
«У цій фотокнизі зібрано 11 історій, які розповідають про мужність і героїзм мирних жителів, постраждалих унаслідок збройного конфлікту на Донбасі. Й одна з цих історій про Вас, дорога Клавдіє Миколаївно! Ви не тільки герой книги, але й герой у житті. І про це вже знають не тільки люди в Україні, а й у багатьох країнах світу. Тому що Фонд Ріната Ахметова презентував це видання в Києві та Брюсселі, книга вручена представникам міжнародних організацій та посольств», – сказав Катеринчак під час зустрічі з Клавдією Шейко.
Доля Клавдії Миколаївни типова для багатьох простих жителів Донбасу. Все життя вона пропрацювала в друкарні, куди прийшла 17-річною дівчинкою в 1943 році.
«Ой, я там навчилася читати й писати», – запевняє вона.
Біда прийшла у 2014-му, під час обстрілу Ольгинки жінка втратила доньку та внучку, але не здається. Цього року Клавдії Шейко виповнюється 92 роки, але вона має доволі бадьорий вигляд, хоч і ходить із паличкою. Сама готує, працює, надівши наколінники, у городі, виховує свого 13-річного внука Павла. Бабуся багато говорить про внука, який він чудовий і добрий, як добре вчиться, допомагає в городі та по дому, адже Павло, над яким Клавдія Миколаївна взяла опіку після загибелі його мами, єдиний сенс її життя.
«Сусіди теж допомагають – хліба приносять, якісь продукти, з дровами на зиму допомагають», – розповідає Клавдія Миколаївна. Самі сусіди кажуть, що вона завжди була оптимістом у житті та живчиком, без неї не обходилося жодне весілля – заводієм була.
Клавдія Миколаївна дуже вдячна Фонду Ріната Ахметова, який підтримує її у важкі часи. «Без цієї допомоги ми б із Павлом не впоралися», – говорить Шейко.
«Донбас і Мирні» – книга про людей похилого віку, яким доводиться виживати в зоні бойових дій. Про багатодітні сім’ї, яким довелося покинути рідні домівки. Про поранених дітей, які вижили всупереч прогнозам лікарів. Фонд Ріната Ахметова бачить свою місію в тому, щоб голоси Мирних зазвучали й були почуті. Щоб не залишилося байдужих до трагедії, через яку вже постраждало понад чотири мільйони жителів Донбасу. Впродовж чотирьох років Фонд допомагає мирним жителям на Донбасі продуктами, проведенням термінових операцій, медикаментами для тяжкохворих і реабілітацією поранених дітей. Завдяки цій допомозі врятовано життя понад мільйона людей», – зазначив Катеринчак.
Розділ із книги «Донбас і Мирні»
«Вони бояться втратити одне одного» (с. 69)
В Ольгинці Донецької області страшно виходити на вулицю. Війна не щадить нікого. Це вже друга в житті Клавдії Миколаївни. Адже їй уже 90 років. Жінка знає, що таке голод, страждання й біль без упину. У неї гине внучка й помирає дочка. Внука вдається врятувати від смерті. І тепер вона ні за що й ніколи не розлучиться зі своїм Павлом.
А історія в хлопчика страшна. Клавдія Миколаївна приймає пологи в невістки й раптом дізнається, що дитину хочуть втопити. Зупиняє недолугу матір і забирає новонародженого собі. Внук Павло – сенс її життя.
– Ось це й радість, і горе. Все й одразу. І я його не покину, – каже вона.
Оформлення опіки відбувається не відразу. Соціальні служби довго не погоджуються – вік. А Павло не має ріднішої людини, ніж бабуся.
– Поживи ще рік. З ким же я залишуся? – каже він, обіймаючи свою любу бабусю.
У своєму селищі вони переживають не один обстріл. Після Другої світової тут залишається один-єдиний будинок. А потім житло потихеньку відбудовують. Мирні досі не хочуть вірити, що тут знову війна. Але Клавдія Миколаївна й Павло намагаються не думати про погане. А також не втрачають надію, що ще довго будуть разом.
