Потяг «Харків-Невідомість» ― роботи з Конкурсу есе Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова демонструють талант української молоді
Триває читання есе на Конкурс «1000 днів війни. Мій шлях», який проводить Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Учні, студенти та викладачі, поділилися своїми спогадами й почуттями про те, як вони прожили 1000 днів повномасштабної війни. Всього отримано понад 4 тисячі творчих робіт з усіх куточків України. Імена переможців будуть оголошені 20 грудня 2024 року на сайті Музею «Голоси Мирних».
У цих роботах біль першого дня війни й покинути рідні домівки, туга за минулим та страх майбутнього, але також – віра та надія на краще. Довгий шлях у 1000 днів, який складається з 1000 кроків.
Обрані цитати з есе розповідають, як автори проходять цей шлях.
Найщасливіший день:
«Я багато думала про те, який же мій найщасливіший день? Можливо, якась подорож або ж свято. Але ні, мій найщасливіший день — двадцять третє лютого дві тисячі двадцять другого року. Це був мій останній день, коли я не знала, що таке війна».
Потяг «Харків-Невідомість»:
«Тисячі людей на пероні у Харкові, де кожен намагався втиснутись в евакуаційний потяг. Це був потяг вщент переповнений, без освітлення, без води. Усюди, усюди були люди. Назви станцій були заклеєні. Їжі обмаль, питна вода закінчувалась. Але, без сумніву найстрашнішим було те, що ми дуже поволі плентались невідомо куди, тобто ніхто не знав напрямку. Це був потяг за напрямом "Харків-Невідомість"».
Жити наперекір усьому:
«Дистанційне навчання стало новою нормою, хоча й дивною та нелегкою. Коли світ навколо горів, було важко зосередитися на уроках чи завданнях. Інтернет зникав, світло вимикалося, а голова була заповнена зовсім іншими турботами. Хтось міг сказати, що це навчання виживати, але насправді це було навчання жити наперекір усьому».
Відповідь на виклики – діяти:
«Одним із найбільш вирішальних моментів став день, коли я особисто допомогла волонтерам зібрати речі для постраждалих. Це був момент, коли я відчула, що можу щось змінити, нехай і в маленькому масштабі. Ця допомога стала моєю відповіддю на виклики війни – діяти, не здаватися, допомагати іншим».
Стати Богом на хвилину:
«Віддав би все, щоб більше не бачити маминих сліз, татової тривожності в погляді і щоб у моєї сестрички осінні фотосесії більше не проходили в підвалі садочка. Я би хотів, щоб у ХХІ столітті мама спокійно проводила уроки, а тато знову виготовляв візитки, а не засоби ураження. Інколи хочеться на хвилинку стати Богом і витерти поняття "війна" з людського мозку».
Рани загояться:
«Земле моя! Ти зараз зранена вирвами бомб, скроплена кров’ю наших захисників, ти гірко плачеш за втраченими життями. Але знай! Це все скоро закінчиться. Рани загояться, на місці кровопролитних боїв заквітнуть ромашкові поля».
Автори кращих есе, які обере журі, як учні, так і вчителі, отримають подарунки та цінні призи.
Також роботи Конкурсу стануть частиною Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова збирає, зберігає та ділиться свідченнями мирних людей про пережите під час війни в Україні з 2014 року, є найбільшим архівом у світі та джерелом правди про війну. Музей налічує понад 120 тисяч історій та щодня поповнюється новими.
Організаторами Конкурсу є Фонд Ріната Ахметова за підтримки Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» та Міністерства освіти і науки України.
